Бюро економічної безпеки України (БЕБ) розслідує кримінальні справи стосовно вітчизняних авіаперевізників, пов’язані з неоднозначним тлумаченням оподаткування операцій з лізингу повітряних суден. Фахівці галузі вказують на наявність ознак скоординованого тиску на бізнес.
В умовах триваючої повномасштабної війни, коли Україна активно залучає міжнародних партнерів до процесу повоєнного відновлення, одна з ключових галузей економіки, що стабільно поповнює державний бюджет, опинилася під безпрецедентним тиском. Серія кримінальних проваджень, ініційованих Бюро економічної безпеки проти українських авіакомпаній, все більше нагадує не боротьбу зі злочинністю, а цілеспрямоване послаблення стратегічно важливої галузі. Якщо така тенденція триватиме, Україна ризикує втратити не лише значне джерело податкових надходжень, але й один із рушіїв майбутнього економічного відродження країни, як зазначає видання УНН.
Авіаційна галузь витримує війну, але страждає від дій держави
Заборона польотів над Україною через повномасштабне вторгнення змусила авіаперевізників перенести свою діяльність за кордон. Компанії були змушені перебудовувати свої бізнес-моделі та активно шукати міжнародні контракти, щоб зберегти висококваліфікований персонал та забезпечити швидке відновлення операцій після перемоги.
Незважаючи на вимушену релокацію, авіаційна галузь продовжує робити вагомий внесок у наповнення українського державного бюджету. За даними Державної податкової служби, лише у 2025 році підприємства сектора сплатили понад 702 мільйони гривень податків, що є найвищим показником за останні вісім років.
Водночас, через два роки після початку повномасштабного вторгнення, Бюро економічної безпеки розпочало кримінальне переслідування авіакомпаній, спираючись на нове трактування міжнародних конвенцій, що регулюють лізинг повітряних суден. Хоча податкове законодавство щодо оренди літаків та гелікоптерів у нерезидентів України залишалося незмінним протягом останніх 30 років, з 2024 року БЕБ, спільно з тодішньою командою податкової служби, почали інтерпретувати його по-новому.
Зокрема, було висунуто припущення, що за використання повітряних суден, орендованих у нерезидентів України, авіакомпанії повинні сплачувати роялті, нібито за користування інтелектуальною власністю.
Цей новий підхід до оподаткування лізингу повітряного транспорту зачепив щонайменше п’ять авіакомпаній, серед яких МАУ, “Авіакомпанія Константа”, “Урга”, Н3Operations та “Скайлайн”. Усім їм інкримінується нібито несплата додаткових 15% роялті до бюджету України за оренду літаків та вертольотів.
Окрім вимоги сплати додаткових 15% роялті, які не підтверджені ані міжнародним, ані українським законодавством, БЕБ також висловлює сумніви щодо правомірності застосування авіакомпаніями конвенцій про уникнення подвійного оподаткування, ратифікованих між Україною та низкою інших держав.
Експерти підкреслюють, що така позиція суперечить чинним міжнародним угодам України та може створити небезпечний прецедент для всього інвестиційного клімату країни.
Олена Кузнечікова, керуючий партнер LAW GUIDE та експерт із міжнародного податкового планування, M&A, структурування бізнесу та захисту активів, зазначає, що основною метою міжнародних податкових конвенцій є запобігання подвійному оподаткуванню одного й того самого доходу – як у країні джерела його отримання, так і в країні резидентства одержувача.
Питання оподаткування авіаційного лізингу — це не абстрактна академічна дискусія. Авіаційний парк України майже повністю знаходиться за кордоном. Усі українські авіакомпанії — МАУ, SkyUp, “Роза Вітрів” та інші — орендують повітряні судна через лізингові структури, часто зареєстровані у юрисдикціях з розгалуженою мережею КПО: Кіпр, Ірландія, Велика Британія. Якщо Україна систематично оподатковуватиме лізингові платежі, кваліфікуючи їх як роялті — це означає зростання операційних витрат авіакомпаній. У підсумку — або дорожчають квитки для пасажирів, або авіакомпанії зазнають збитків, або ж іноземні лізингодавці відмовляються від співпраці з українськими партнерами на стандартних умовах. Жоден з цих варіантів не є прийнятним для країни, яка прагне відновити авіаційну мобільність після війни
– зазначає експерт.
Пані Кузнечікова пояснює, що сучасний міжнародний підхід, закріплений у Модельній конвенції ОЕСР, вже давно відмовився від практики класифікації орендних платежів за обладнання як роялті.
Принципово важливо, що з 1992 року ОЕСР свідомо вилучила зі складу роялті платежі за використання промислового, комерційного або наукового обладнання. Лізингові платежі за техніку, транспорт, обладнання — це підприємницький прибуток за Статтею 7, або оренда транспорту в межах міжнародних перевезень за Статтею 8, а не роялті
– наголосила вона.
Водночас, в Україні вже сформувалася судова практика, яка також не дозволяє трактувати оренду транспортних засобів як користування інтелектуальною власністю з подальшою сплатою роялті за лізинг. Однак, слідчі Бюро економічної безпеки, схоже, ігнорують усталені рішення українських судів з цього питання.
Ознаки тиску на бізнес-середовище
Юристи, опитані виданням УНН, висловлюють думку, що кримінальні провадження проти авіакомпаній мають ознаки цілеспрямованого тиску на бізнес. Це підтверджується як характером претензій з боку слідства, так і систематичним ігноруванням наявних судових рішень та міжнародних правових норм.
Валерія Одинцова, адвокат та засновник юридичної компанії “ЛОДЖІК”, пояснює, як можна розпізнати тиск на бізнес у діях правоохоронних органів. За її словами, одним із найважливіших індикаторів можливого зовнішнього впливу є неприродний характер процесуальної активності представників правоохоронних органів. Це може проявлятися як у надмірно швидкому проведенні слідчих дій без належного збору доказів, так і в протилежній ситуації, коли розслідування роками не демонструє жодного реального процесуального прогресу.
Увага приділяється лише обставинам, які підтверджують версію обвинувачення, а за відсутності достатніх доказів слідство не закриває провадження, а змінює або розширює правову кваліфікацію діяння, проводить численні обшуки та допити для створення психологічного тиску. При цьому орган розслідування може тривалий час не приймати процесуальних рішень, що створює додаткові репутаційні ризики
– зазначила пані Одинцова у коментарі УНН.
Використання кримінальних справ як інструменту економічного тиску
На думку юристки, найчастіше про можливий цілеспрямований характер кримінальних проваджень свідчать випадки, коли вони відкриваються щодо осіб або компаній, діяльність яких суперечить інтересам впливових груп. Це можуть бути як політичні опоненти, так і бізнес-конкуренти.
На її переконання, у таких ситуаціях кримінальний процес може використовуватися як інструмент для економічного впливу, зокрема для отримання конкурентних переваг, примушування до прийняття певних рішень, перерозподілу активів або послаблення ринкових позицій підприємства.
У більшості випадків потенційне замовне кримінальне переслідування може бути прогнозованим за наявності певних передумов та індикаторів ризику, тому правова робота має бути спрямована не лише на реагування, а й на превентивне запобігання ризикам до фактичного загострення ситуації
– підкреслила пані Одинцова.
За словами адвоката, у разі відкриття кримінального провадження для підприємства надзвичайно важливо діяти виключно у правовому полі: провести ретельний юридичний аудит ситуації, розробити чітку стратегію захисту, подбати про захист активів та забезпечити професійну комунікацію, адже репутаційні втрати можуть мати не менш серйозні наслідки, ніж саме кримінальне переслідування.
Руйнування авіаційної галузі – удар по майбутньому України
Якщо розглядати ситуацію не як поодинокі помилки слідства, а як системну практику кримінального переслідування стратегічно важливого бізнесу, то наслідки виходять далеко за межі діяльності окремих авіакомпаній. Під загрозою опиняється ціла галузь, яка навіть під час війни продовжує підтримувати українську економіку, а в разі приватних авіаремонтних підприємств – навіть оборонну спроможність країни.
На думку експертів авіаційної галузі, якщо практика кримінального переслідування на основі некоректного трактування міжнародного права продовжиться, значна частина українських перевізників може остаточно перенести свій бізнес до інших юрисдикцій, припинивши діяльність в Україні.
У такому сценарії держава втратить не лише сотні мільйонів гривень податкових надходжень. Україна ризикує втратити висококваліфікованих пілотів, інженерів, технічний персонал, ремонтні підприємства, навчальні центри та іншу критично важливу інфраструктуру, відновити яку після війни буде надзвичайно складно.
Особливо загрозливим це виглядає в контексті майбутньої повоєнної відбудови. Адже, за прогнозами економістів, саме авіація відіграватиме ключову роль у забезпеченні міжнародного сполучення, перевезенні інвесторів, доставці гуманітарних місій, логістиці, розвитку туризму та інтеграції української економіки у світові ринки. Без потужного національного авіаційного сектору ці процеси можуть суттєво сповільнитися.
Крім того, поточна ситуація створює ризики для міжнародної репутації України. Коли державні органи починають переглядати трактування міжнародних договорів та відкривають кримінальні справи проти підприємств, що працюють за загальновизнаними світовими стандартами, це неминуче викликає занепокоєння у потенційних інвесторів щодо передбачуваності української юрисдикції та рівня захисту бізнесу.
Якщо українська держава власними діями витіснить цивільну авіацію за кордон, після завершення війни їй доведеться практично створювати галузь з нуля, що потребуватиме значних додаткових ресурсів, часу та зусиль. Саме такого сценарію, ймовірно, прагне Росія, яка від самого початку повномасштабного вторгнення веде війну не лише проти українських збройних сил, але й проти української економіки.
Порада від Світ Захоплень:
Ця інформація є надзвичайно важливою для українського бізнесу, особливо для авіаційної галузі. Розуміння потенційних ризиків, пов’язаних з неоднозначним трактуванням законодавства та ознаками тиску на бізнес, допоможе компаніям краще захищати свої інтереси, оптимізувати юридичну стратегію та зберегти свою діяльність в Україні. Це також сигнал для державних органів щодо необхідності забезпечення стабільного та передбачуваного правового поля для розвитку стратегічних галузей економіки.