Від випробувань до бойового застосування: шлях українських балістичних ракет
Українські розробки у сфері балістичного озброєння мають пройти передбачені законодавством процедури сертифікації та кодифікації. Лише після успішного завершення цих етапів ракети отримають дозвіл на постановку на озброєння Збройних Сил України.
Повномасштабне вторгнення агресора стимулювало активний розвиток оборонних технологій в Україні, охопивши широкий спектр від безпілотних систем до ракетної техніки. Приватні українські підприємства вже оголосили про підготовку до запуску серійного виробництва балістичних ракет. Зокрема, компанія Fire Point планує до кінця поточного року завершити кодифікацію ракети FP-7, здатної вражати цілі на відстані до 300 кілометрів. Аналогічна процедура очікує на ракету FP-9 з заявленою дальністю дії до 900 кілометрів. Саме після успішного проходження сертифікаційних та кодифікаційних процедур розпочнеться виготовлення цих ракет для потреб Збройних Сил України. Видання УНН дослідило деталі цих державних процесів та їхню складність.
Виявилося, що шлях балістичної ракети до арсеналу значно складніший, ніж у бойових безпілотників. Перш ніж новий зразок озброєння буде прийнятий на озброєння, він мусить пройти державні випробування, підтвердити всі заявлені тактико-технічні характеристики, отримати сертифікацію та пройти кодифікацію Міністерства оборони.
Сертифікація та кодифікація: розмежування понять
Хоча ці терміни часто вживаються як взаємозамінні, вони позначають два різні етапи підготовки озброєння до серійного виробництва.
На першому етапі проводиться випробування зразка та оцінка його відповідності заявленим показникам. Саме тоді перевіряються дальність польоту, точність ураження, надійність функціонування, стійкість до засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ), характеристики бойової частини та інші критично важливі параметри. Це і є процес сертифікації виробу.
Після успішної сертифікації виробник подає до відповідних органів пакет документів для кодифікації. Ця процедура передбачає присвоєння виробу унікального номенклатурного номера за стандартами НАТО (NSN – NATO Stock Number). Саме після отримання такого номера ракета або ударний безпілотник можуть бути офіційно прийняті на озброєння ЗСУ та застосовані в бойових умовах.
Авіаційний експерт Богдан Долінце в коментарі для УНН зазначив, що кодифікація є фінальним кроком у постановці нового виду озброєння на озброєння.
“Загалом, якщо говорити про сертифікацію та кодифікацію, то необхідно розуміти, що це певний процес фактичної постановки на озброєння цього виду техніки чи озброєння. Він здійснюється Міністерством оборони”, – підкреслив експерт.
Він також пояснив, що Україна вже функціонує за стандартами, які застосовуються в країнах НАТО, тому проходження відповідних процедур у вітчизняному оборонному відомстві є достатнім.
Оскільки Україна впроваджує європейські та натівські норми і підходи до кодифікації та сертифікації, то фактично під час цього процесу українські вироби отримують так званий код НАТО, що дозволяє вносити ці вироби до міжнародних натівських баз озброєння та військової техніки.
пояснив авіаційний експерт.
За словами Долинце, українським виробникам не потрібно проходити додаткові процедури за кордоном.
“Кожна країна цей процес фактично проводить самостійно, і це означає, що українським виробникам немає потреби десь додатково проходити якісь процеси кодифікації. Тобто достатньо пройти українські процедури, і це означає, що ці види озброєння чи техніки фактично потрапляють одразу в загальну базу об’єктів військових, які мають код та статус НАТО”, – пояснив Долінце.
Таким чином, повний цикл процесу виглядає так: розробка ракети, її державні випробування, кодифікація, а потім отримання дозволу на експлуатацію або прийняття на озброєння.
Хто проводить випробування та кодифікацію
Випробування нових зразків озброєння здійснюються Державним науково-дослідним інститутом випробувань та сертифікації озброєння і військової техніки. Також до процесу залучаються військові полігони та військові частини, визначені Міністерством оборони.
Після завершення випробувань виробник подає до Міністерства оборони пакет документів, що містить результати лабораторних та польових тестів, технічну документацію та підтвердження всіх заявлених характеристик.
“Органом, який у фіналі приймає рішення про кодифікацію, є Міністерство оборони. Воно отримує від виробника повний пакет підтверджуючих документів щодо проходження всіх перевірок, отримання необхідних сертифікатів, результатів лабораторних тестів, польових випробувань і безпосередньо на базі цього приймає рішення про присвоєння коду та постановку на озброєння того чи іншого виду озброєння або військової техніки”, – деталізував Долінце.
За словами авіаційного експерта, фінальним етапом будь-якої кодифікації є перевірка виробу в контрольованих умовах, тобто контрольне випробування.
Чому ракети проходять складніший шлях, ніж БПЛА
Процедура кодифікації залежить від конкретного типу озброєння.
Для безпілотних літальних апаратів (БПЛА), наземних роботизованих комплексів, засобів РЕБ та низки інших категорій озброєння діє спрощений порядок проходження процедур сертифікації та кодифікації. Однак, для балістичних ракет державний контроль залишається значно суворішим.
Богдан Долінце пояснює, що кожен тип озброєння має власний алгоритм проходження кодифікації, який включає різні етапи та вимоги.
Водночас експерт зазначає, що Україна за останні роки суттєво спростила ці процедури.
В Україні сьогодні для деяких видів озброєння, в першу чергу це стосується безпілотних платформ, наземних роботизованих комплексів, ракетного озброєння та вибухових речовин і боєприпасів, введено так звану спрощену процедуру. Це означає, що є можливість набагато швидше проходити відповідні процеси отримання сертифікації, кодифікації, ніж це було б за повного режиму.
зазначає Долінце.
Він навів приклад, коли українські виробники свідомо класифікували ракети як ударні БПЛА, аби скористатися спрощеними процедурами та прискорити вихід продукції на ринок.
“Ми бачимо, що в попередні роки деякі виробники ракет, наприклад, називали свої вироби не ракетами, а дронними ракетами, через те, що діяла прискорена процедура саме для дронів. Фактично багато виробників використовували приставку “дрон” лише для того, щоб потрапити в можливість прискореної кодифікації”, – розповів Доліце.
Тривалість процедури
Незважаючи на те, що Міністерство оборони скоротило адміністративний етап кодифікації до десяти діб, основний час все ще займає підготовка документації, проведення випробувань та підтвердження всіх заявлених характеристик. На думку експерта, тривалість процесу кодифікації значною мірою залежить від готовності самого виробника.
В Україні сьогодні ми бачимо цей цикл скороченим, як правило, до декількох місяців, іноді трохи більше, залежно від комплексності та складності самої платформи.
зазначив Долінце.
За кордоном повний цикл кодифікації озброєння може тривати роками.
Коли розпочнеться серійне виробництво балістики в Україні
Компанія Fire Point планує завершити кодифікацію балістичної ракети FP-7, що має дальність до 300 км, до кінця поточного року. Після цього аналогічна процедура буде проведена для далекобійної балістичної ракети FP-9.
“Ми вже сертифікуємо нашу балістичну ракету F7 для бойового застосування, а FP-7.х (перехоплювач балістики – ред.), про яку вчора згадував Денис Штілерман, вже майже готова. Запуск FP-9 ми очікуємо до кінця цього року”, – повідомила CEO та CTO Fire Point Ірина Терех під час міжнародної виставки озброєнь Eurosatory-2026 у Парижі.
Однак, як наголошує Богдан Долінце, отримання коду НАТО – це лише один з елементів запуску серійного виробництва. Першочерговим є підтвердження всіх заявлених характеристик ракети.
“Виріб має бути не просто балістичною ракетою, він має виконувати ті завдання, які очікувані, які безпосередньо замовник перед ним ставить. Тобто, це дальність польоту, це точність ураження, це ефективна маса бойової частини, це здатність працювати в певних умовах, у тому числі, наприклад, в умовах агресивної системи радіоелектронної боротьби”, – пояснює експерт.
Другим не менш важливим чинником є виробничі потужності підприємства. Це означає, чи готовий виробник масштабувати виготовлення ракет та постачати необхідну державі кількість.
Співзасновник і головний конструктор компанії Fire Point Денис Штілерман в одному з нещодавніх інтерв’ю зазначив, що компанія готова до масового виробництва балістичних ракет.
На запитання журналіста про те, чи може Fire Point виробляти більше ракет, ніж росія, яка щомісячно випускає до 60 балістичних ракет “Іскандер-М”, Штілерман відповів:
“Звичайно, значно більше можемо”.
Він також пояснив, що складність підготовки до серійного випуску далекобійної балістичної ракети FP-9 полягала в необхідності будівництва власного заводу для заливки твердопаливних двигунів.
“З “дев’яткою” (FP-9 – ред.) треба було побудувати свій новий завод по заливці твердопаливних двигунів. Тобто там достатньо велика вага цього двигуна, і треба це все з одного міксера заливати. Треба мати великий міксер, який буде здатен за один раз залити таку велику ракету. Зараз все це зроблено, і ми чекаємо перший політ найближчим часом”, – розповів Штілерман.
Ймовірно, йдеться про завод у Данії, відкриття якого раніше анонсувала Ірина Терех.
“Ми сподіваємося на відкриття першої черги заводу вже у 2026 році, а основної черги – скоріше за все, вже наступного року. На заводі виготовлятимуть ракетні двигуни, тобто ракетне паливо, корпуси, стикувальні частини до інших компонентів ракети”, – зазначала вона в інтерв’ю Defender Media у березні.
А вже 25 червня президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн повідомила, що Данія незабаром розпочне виробництво палива для українських ракет Flamingo, які також розробляє Fire Point.
Отже, можна зробити висновок, що українська компанія підготувала необхідні потужності та інфраструктуру для серійного виробництва балістичної зброї.
Авіаційний експерт Богдан Долінце також додав, що для балістичної ракети потрібен цілий комплекс: пускова установка, обладнання для її підготовки, використання та запуску, а також підготовлений персонал. Зважаючи на запланований перший запуск до кінця поточного року, вся ця інфраструктура вже готова.
Таким чином, запуск української балістики у серійне виробництво залежить не лише від успішних сертифікації та кодифікації, а й від готовності повного виробничого циклу. Виробник заявляє про готовність до масового виробництва, тому, ймовірно, державні процеси найближчим часом будуть завершені. Якщо все відбудеться згідно з планами, Україна може отримати суттєве підсилення далекобійних спроможностей Сил оборони та потужний важіль впливу на агресора.
Порада від Світ Захоплень:
Ця інформація є надзвичайно важливою для розуміння процесу розвитку українського оборонно-промислового комплексу. Знання про етапи сертифікації та кодифікації озброєння допоможе вам краще орієнтуватися в новинах щодо військової сфери та усвідомити, як саме створюється та приймається на озброєння нова техніка. Це також свідчить про зростання спроможностей України у виробництві сучасного озброєння, що є ключовим фактором для зміцнення обороноздатності країни.