## Врожай в росії під загрозою: дефіцит пального ставить під удар аграріїв 
Ключові проблеми
Найбільш гостро дефіцит пального відчувається у південних регіонах росії, зокрема на Краснодарщині, Ставропольщині та в Ростовській області, де зернові достигають найшвидше. Проблеми з пальним також спостерігаються у Липецькій, Воронезькій, Тамбовській, Свердловській областях, а також у Якутії та Башкортостані. Темпи збиральної кампанії значно відстають від минулорічних, скоротившись майже втричі. Станом на 1 липня було зібрано лише 1,3–1,5 мільйона гектарів, тоді як у 2025 році на цю ж дату було обмолочено 4,2–4,6 мільйона гектарів. Заступник голови уряду, дмитро патрушев, публічно заперечив наявність системних труднощів зі збором врожаю, однак не надав конкретних даних, які б підтверджували це.
Паливна криза збігається зі скороченням посівних площ. Станом на 1 червня посівна площа ярих культур зменшилася на 11,3% порівняно з минулим роком, а озимих – на 7,4%. Дефіцит пального збільшує ризик недотримання оптимальних агротехнологічних термінів. Після достигання зернових на їх збір залишається лише 7–10 днів, після чого зерно починає осипатися, а дощі можуть взагалі унеможливити вихід комбайнів у поле. Представники агропромислового комплексу Ростовської області вже прогнозують можливі втрати врожаю через зрив термінів приблизно на 15%.
– йдеться у повідомленні.
На автозаправних станціях спостерігаються черги, а продаж дизельного пального обмежено: від 20 до 200 літрів на одного покупця. Заправка пального в резервуари або інші ємності часто заборонена. Для порівняння, один комбайн за робочу зміну споживає до 300 літрів дизелю, тому встановлені ліміти не покривають навіть одного повного робочого дня. Розвідка зазначає, що найскладніше доводиться віддаленим районам. У Якутії фермери змушені долати 200–300 кілометрів, щоб придбати ті самі 200 літрів пального, яких вистачає приблизно на одну робочу зміну техніки. Найбільш вразливими в цій ситуації виявляються малі та середні господарства, які не мають власних паливних резервів та довгострокових контрактів з нафтопереробними підприємствами.
Наслідки очевидні: втрати врожаю, зниження якості зерна та подальше падіння рентабельності дрібних виробників, для яких пальне вже становить близько 20% собівартості зерна. Найвищі ризики залишаться в регіонах зі слабкою паливною інфраструктурою, великими відстанями між АЗС та господарствами, а також обмеженими можливостями для зберігання запасів.
– підсумували у розвідці.
Порада від Світ Захоплень:
Ця новина є тривожним сигналом для російського агросектору, який може призвести до значних втрат врожаю та фінансових труднощів для фермерів. Вона демонструє, як залежність від зовнішніх ресурсів, зокрема пального, може впливати на продовольчу безпеку та стабільність сільського господарства.
Джерело