Жодна хвороба не отримала такого широкого відображення в художній літературі, як туберкульоз.
На це захворювання в різний час дивилися по-різному. Письменники ХІХ століття вважали туберкульоз «благородною» хворобою і саме ним «заражали» своїх персонажів, щоб підкреслити трагічність їхньої долі. Тривалий час вважали, що сухоти розвиваються у людей, засмучених особистими драмами. Це знайшло своє відображення у таких творах, як роман Олександра Дюма (молодшого) «Дама з камеліями», що ліг в основу опери Джузеппе Верді «Травіата», і роман Анрі Мюрже «Сцени з життя богеми», сюжет якого став лібрето опери «Богема» Джакомо Пуччіні. У них героїні Віолетта і Мімі страждають від нерозділеного кохання, внаслідок чого в них розвиваються сухоти.
Але вже в кінці ХІХ століття стало відомо, що туберкульоз – це інфекційне захворювання, яке викликається паличкою Коха. Так у творі «Шагренева шкіра» Оноре де Бальзак описує фізичні страждання Рафаеля, хворого на туберкульоз.
Леся Українка вела мужню боротьбу із своєю недугою. «З десяти років я почала вести «війну тридцятилітню» з хворобою»,- говорила поетеса. Туберкульоз не зміг зламати сили Лесиного духу, адже вона встигла залишити по собі літературні шедеври.
Проблема туберкульозу знайшла відображення і у живописі, зокрема у «Дамі з камеліями» Едуарда В’єно, «Народженні Венери» Сандро Боттічеллі, «Останній весні» Михайла Клодта, «Хворій дівчинці» Едварда Мунка та інших. Всі вони, створюючи свої полотна, відтворювали зовнішні ознаки важкої хвороби.
Студенти Кропивницького фахового коледжу харчування та торгівлі з великою цікавістю разом за лекторкою подивилися на туберкульоз через призму художніх, музичних та літературних творів. Як з’ясувалося під час обговорення, молодь зовсім по-іншому сприймала твори класиків та їх героїв. Тож запропонована тематична презентація «Туберкульоз в художній літературі, музиці, живописі» відкрила їм багато цікавого у світі медицини та мистецтва.
Джерело: zpu.kr.ua
