Туберкульоз атакував вдруге. Як вилікуватися, коли немає бажання?
Олег вдруге зіткнувся з туберкульозом. Рецидив.
Зустрічаємося на вулиці. Погода не радує, зимовий дощ заважає розмові. Та Олег трохи «підігрітий» пивом, тому легко розповідає про свою хворобу.
– Туберкульоз підхопив у місцях позбавлення волі. Там досить сприятливі умови для поширення туберкульозу. Спочатку, я не звертав увагу. Ну, а що такого? Кашель, скакає температура, слабкість, рентген не робив. Коли випустили на волю, дружина наполягла, щоб пішов в лікарню. Обстежився. Сказали: туберкульоз, – згадує Олег, як десять років тому вперше дізнався про своє захворювання.
Лежав у лікарні. Чи був відповідальним пацієнтом? Ні, каже, умудрявся пропускати таблетки, «бухати». Не до кінця розумів небезпеку хвороби.
– Я дуже хотів на волю. Бо знову у замкнутому колі. То у в’язниці, то у лікарні. Тож більше думав про волю, ніж про одужання. Та нарешті вилікувався. Нарешті воля, – полегшено каже чоловік, докуривши цигарку.
Олегу – за 50 років. На вигляд – під шістдесят. Зізнається, що майже все життя вживає алкоголь. Та щоб за щось жити треба було працювати.
– Робота не з легких. Не хочу казати, де саме працюю. Ну, ви ж не думаєте, що колишнього зека, чекає м’якеньке крісло в офісі. До того ж, я бухаю. Тому умови в мене такі – сирість, тяжкість, бухло… Дружина мене інколи рятувала від випивки, – Олег не хоче говорити про свою алкогольну залежність, тому просить задавати питання по суті.
Торік узимку в чоловіка стався рецидив. Повернулися всі симптоми, які були десять років тому. Вже сам відчув, що треба йти в лікарню на повторне обстеження.
– Знову сказали: туберкульоз. І знову купа ліків, щоб одужати. Здається, цього разу їх навіть було більше…, – говорить Олег.
Бажання одужати – нуль. Щодня ходити за ліками – теж. Олегу порадили звернутися до благодійної організації «100 відсотків життя. Кропивницький», яка надає ДОТ-супровід хворим на туберкульоз.
– Олег потрапив до мене. У нього практично не було прихильності до лікування. Довелося вмовляти. Наша мета – зупинити туберкульоз саме на цьому клієнту, щоб він не поширювався далі. Олег не виділяв поличку Коха, тому був безпечним для суспільства. Йому рекомендували амбулаторне лікування. А якби він не вживав протитуберкульозні препарати, скільки б людей він міг інфікувати?! – розповідає соціальний працівник проєкту «100 відсотків життя та якісних послуг на Кіровоградщині», що реалізується БО «100 відсотків життя. Кропивницький» за підтримки Глобального фонду Максим Горюнов.
Завдяки ефективному підходу соціального працівника, консультаціям та зустрічам, Олег все ж таки розпочав лікування.
– Я щодня приносив ліки йому додому. І дивився, щоб він неодмінно їх випивав. Після того, як в нього вчергове знизився імунітет, після наших розмов, він перестав вживати оковиту. У вересні він випив останню таблетку. Здав необхідні аналізи, паличку Коха у нього не виявлено. Значить, Олег здоровий, – каже Максим Горюнов.
Протягом 2019 року соціальні працівники проєкту БО «100 відсотків життя. Кропивницький» здійснили ДОТ-супровід 697 клієнтів.
Вікторія Семененко
Джерело: zpu.kr.ua
