На Кіровоградщині супровід хворих на туберкульоз успішно здійснюють зі смартфонів

Супровід хворих на туберкульоз по смартфону – цілковита реальність.

БО «100 відсотків життя. Кропивницький» уже кілька років практикує таке консультування в рамках проєкту «100 відсотків життя та якісних послуг на Кіровоградщині».

Соціальна працівниця Надія Бордунос розповідає, що соціально-психологічний супровід з елементами відео-ДОТ є альтернативною ДОТ-супроводу хворих на туберкульоз. І підтверджує свою ефективність.

«Ми здійснюємо відео-ДОТ супровід пацієнтів щодня протягом всього курсу лікування. Ми контролюємо прийом протитуберкульозних препаратів, адже при лікуванні туберкульозу мова про пропуск ліків не розглядається. Хворому не потрібно відвідувати медичний заклад без нагальної потреби, консультування і контроль відбуваються через відеозв’язок. Також він ефективний тим, що хворому не потрібно підлаштовуватися під графік роботи ДОТ-кабінету. Мета – вилікувати хворого під певним контролем. Наразі у мене під таким супроводом тридцять клієнтів із різних куточків Кіровоградської області, зокрема, Добровеличківки, Новоукраїнки, Петрового, Долинки, Світловодська», – розповідає Надія Бордунос.

Дружина вигнала через туберкульоз, прийняла однокласниця

Степан, дізнавшись про свій діагноз, одразу повідомив про це дружину:

«Хотів уберегти її від хвороби. Пояснював про своє лікування. Однак вона мене не чула. Закрила переді мною двері. Ледь встиг забрати свої речі. Я пішов жити на квартиру. Ми розлучилися. З таким діагнозом я був не потрібен своїй дружині, яка ніби вчора давала обітницю «бути разом і в горі, і в радості». Я хотів одужати, бо хотів жити. Сумлінно приймав ліки. Завжди був на відеозв’язку зі своєю соціальною працівницею.  Одного сонячного дня я вийшов на прогулянку в парк. Зустрів свою однокласницю. Розбалакалися. Я довірив їй свою історію. І тут неочікувана історія від неї – кілька років тому Даша теж хворіла туберкульозом. Вона його вилікувала. Відтоді вона стала для мене підтримкою. Ми часто зустрічалися. Я відчував, наскільки вона мені близька. Освідчився. Ми почали жити разом. Даша мене продовжувала підтримувати, оберігати, любити. Через рік у нас народилася донька. Зараз я згадую цю історію і не вірю, що пройшов шлях лікування туберкульозу. На той період я ще не знав нічого про відео-ДОТ-супровід. Тепер знаю, адже в лікарню я не ходив, протитуберкульозні препарати приймав вдома під контролем».

Лікував туберкульоз, щоб потримати онуку на руках

У Дмитра була ціль, яка керувала ним, попри тяжкий перебіг лікування хвороби:

«Лікувати туберкульоз мені необхідно було до двадцяти місяців. Лікування давалося складно, адже у мене серцево-судинна недостатність, до того ж, я перехворів COVID-19. На протитуберкульозні препарати у мене постійно з’являлися побічні реакції. Та я сміливо все терпів. Я так хотів потримати на руках свою онуку Полічку, що словами не передати. Та тільки чергова побічна реакція, так здавалося, що я не вирвуся з лап туберкульозу. Терпів. Переборював, поки не пройшла половина лікування, а потім ще половина, я не мав права зупинитися. По телефону мене завжди підтримувала соціальна працівниця Надія Бордунос. Добре, що був відео-ДОТ-супровід, не доводилося йти в лікарню, адже мені було б це складно. Я пройшов цей шлях. І коли завершив лікування, зробив обстеження, по відео показав Надії свою онучку. Я тримав її на руках, маленьку дівчинку Полю. Вона зараз робить перші кроки. Як добре, що я тепер разом з нею вчуся жити і радіти життю».

Вікторія Семененко

Джерело: zpu.kr.ua

No votes yet.
Please wait...

Читайте также:

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.