Лілі 28 років, незаміжня, евакуювалася з Донецької області, приїхала з мамою і двома сумками речей, поселили у гуртожиток для ВПО на Кіровоградщині.
Тут зустрілася із чоловіком, якого покохала. Побачення, спільні вечори, переїхала до нього у будинок, вагітність. Події розвивалися стрімко, що не зупинити. А потім…
Під час вагітності жінка неочікувано для себе дізналася, що в неї ВІЛ.
«Мені сказали в лікарні: «Будете лікуватися до кінця життя таблетками». В очах потемніло, я ледь не сповзла по лікарняних стінах, схопилася за живіт. Випила води і перевела подих. Я узагалі не знала, чи буду жити після почутого», – розповідає жінка.
З таким настроєм вона прийшла додому, чоловіку нічого не сказала. Хвилювання переповнювали весь день – не могла повірити, що в неї ВІЛ. Та потім їй зателефонувала соціальна працівниця БО «100 відсотків життя. Кропивницький» Катерина Ігнатьєва, яка заспокоїла і пояснила, що люди з ВІЛ приймають антиретровірусну терапію і живуть повноцінним життям.
Через кілька днів вони зустрілися на території СНІД-центру, куди жінка прийшла після розмови із соціальною працівницею, щоб стати на диспансерний облік.
«Вона розплакалася, не знала, як жити з діагнозом, як сказати про це чоловіку, чи не нашкодить дитині. Все з рук валилося. Ми сіли на лавці, я вислухала її біль і розповіла десятки історій про жінок, які пройшли такий шлях, як і вона. Ліля спитала: «І всі вони живі?». Звісно, адже приймають ліки і їх життя нічим не відрізняється від інших», – каже Катерина Ігнатьєва.
Кілька консультацій і зустрічей дали свій результат – жінка приймала ліки відповідно до графіку, розповіла чоловіку про діагноз, який після тестування виявився негативним. Ліля виносила дитину, народила її здоровою. І можна було б вважати успішним завершення цієї історії, адже ВІЛ-позитивний статус прийнято, є радість від материнства. Однак ні – після народження дитини чоловік частіше почав вживати алкоголь, відмовлявся йти працювати, пояснюючи, що йому достатньо виплат дружини, а під час сварок ображав її морально та фізично.
«Я не витримала цього. Дитина плаче, він кричить і б’ється. Я не хотіла такого життя. Це ще один етап у моєму житті, який я повинна пройти», – каже Ліля, яка зібрала свої речі і залишила його дім.
Ліля виховує дитину з маминою підтримкою. Вірить, що все в її житті налагодиться. Каже, що вже рік приймає ліки і не відчуває, що її життя стало інакшим, адже і надалі шукає маленькі підстави для посмішки.
«Інколи потрібно кілька добрих слів і вже є розуміння, що ти не сама, що є поряд розуміючі люди», – каже Ліля.
Благодійна організація безкоштовно тестує на ВІЛ, здійснює соціальний супровід людей з ВІЛ та надає психологічну і юридичну підтримку. Адреса: м. Кропивницький, вул. Преображенська, 2 (будинок побуту), 6 поверх, каб. 614, тел.: 067 00 55 303.
Джерело: zpu.kr.ua
