Полковник міліції у відставці, учасник ліквідації наслідків катастрофи на атомній електростанції досі з болем згадує події 26 квітня 1986 року.
На той час Леонід Гришков жив і працював у Поліському районі за 50 кілометрів від АЕС. Підняття особового складу о другій ночі виявилося не навчальною «тривогою» (як було не раз до того), а страшною реальністю.
За день до аварії капітан міліції Леонід Гришков, начальник паспортного столу Поліського РВВС Київської області, відбув у відрядження до Борисполя для участі у відпрацюванні, яке мало тривати до 1 травня. А вже наступної ночі офіцер негайно повернувся до місця несення служби, адже після вибухів на реакторі правоохоронців зібрали «по тривозі».
У перші години особовий склад підрозділу здійснював охорону об’єктів, визначених штабом цивільної оборони. Після прийняття рішення про евакуацію населення з Прип’яті, а потім із Чорнобиля, капітана і його колег залучили до виконання цих завдань. Згодом ще з 29 населених пунктів Поліського району було відселено десятки тисяч людей.
Леонід Гришков пригадує, як місцеві жителі у розпачі відмовлялися залишати свої помешкання, які будували власними силами, де жили їхні діди-прадіди, де народилися діти. Громадян «заспокоювали», що такі заходи тимчасові і через три доби всі повернуться додому, чого так і не сталося.
«Найтяжчим у цій ситуації було усвідомлення реальних масштабів трагедії. Аварія на Чорнобильській АЕС зруйнувала наші долі та десятків тисяч людей. Щоб описати те страхіття, яке ми пережили, здається, слів замало…За 5-річну службу у зоні відчуження отримав довідку про 39 рентген опромінення та медаль «За відмінну службу по охороні громадського порядку» – ось і вся вдячність…», – говорить офіцер.
У 1991 році Леонід Гришков був переведений до Кіровоградщини, де спочатку кілька років працював у підрозділах паспортної служби, а згодом і до виходу на пенсію у штабі обласного управління міліції. У 2006 році Указом Президента України офіцеру присвоєно звання полковника.
На початку 2000-х років із ініціативи правоохоронця-ліквідатора в обласному центрі при музеї школи-гімназії № 31 була створена експозиція «Чорнобиль і наша пам’ять». Він доклав чимало зусиль для облаштування музею, у тому числі самотужки збирав різноманітні експонати.
Леонід Гришков є співавтором книги «Ми переможені Чорнобилем», а у 2013 році видав власну книгу спогадів та віршів із однойменною назвою одного з них – «Сухо на моїй Чорнобильській землі».
Усе тече, міняється у світі.
і знову затужавів колосок.
А вітер заблукав у верховітті,
й чомусь у нього голос пересох.
Якби знаття, який у небі скнара,
сховав дощі розлогі та дзвінкі.
За моє Полісся зачепилась хмара,
роздерла синю сукню об гілки.
Вологи дайте вітрові, вологи,
та тільки полинню не мочіть уста.
А місяць начепив собі на роги
старий хітон розп’ятого Христа.
Не голос вітру – жалісне скигління,
життя доріжка губиться в імлі.
Упасти б в землю. Навіки прорости насінням,
та сухо в небі. Сухо на моїй Чорнобильській землі…
(квітень 1998 р. Леонід Гришков)
Перебуваючи на заслуженому відпочинку, правоохоронець продовжує активно займатися громадською діяльністю, є членом Української Асоціації «Чорнобиль» органів та військ МВС, а також – фортечної районної у місті Кропивницькому організації інвалідів Чорнобиля «Ліквідатор», де опікується проблемами побратимів та допомагає у їх вирішенні.
«Через багато років після трагедії, головне – щоб про тих, хто жертвував власним життям і здоров’ям, не забували, щоб ліквідатори мали правовий і соціальний захист, належне фінансове забезпечення та підтримку від держави», – зазначає полковник міліції у відставці Леонід Гришков.
Сектор комунікації
поліції Кіровоградської області
Джерело: zpu.kr.ua
