Лєрі, яка проживає у Кропивницькому, – 19 років. Вона виглядає менше на свій вік. Весь час лежить, адже самостійно сидіти не може, пересувається лише на інвалідному візку, потерпає від судом і спастики м’язів… Не розмовляє, але відчуває і розуміє, коли до неї звертаються… У неї ДЦП, спастичний тетрапарез.
Мама Валерії – Таня знає, що так буде завжди… Що вже нічого не зміниш, що її донька постійно повинна приймати пожиттєві ліки… Але через відсутність необхідних коштів, вони не можуть щомісячно полегшувати стан дівчинки.
«Діагноз дитячо-церебральний параліч поставили у сім місяців. До цього приходили педіатри і медсестра, оглядали дитину. Все було гаразд, сказали, що дитина нормальна. А от через два місяці такий результат… Зараз згадуючи той період і аналізуючи, визнаю, що підсвідомо у мене була материнське передчуття, що щось не так, – розповідає мама дівчинки Таня, роблячи паузу продовжує: – У лікарні мені сказали: «Куди ви, мамо, дивилися?». І перше, що нам запропонували – відмовитися від дитини. І народити здорову дитину… Нам навіть не хотіли давати направлення на Київ в інститут нейрохірургії. Казали: «Нащо воно вам треба?». Та ми з’їздили. Звісно, райдужних новин звідти не привезли. Діагноз підтвердився. Та головне – ми почали лікування».
Лєрі ще не виповнилося і року, як батьки активно почали возити дівчинку на реабілітації і лікування у різноманітні медичні та оздоровчі заклади у Львів, Трускавці, Донецьк, Київ, Одесу. Результати були…
«До 15 років ми не лікувалися, а страждали. Це такі були істерики, що навіть озокерит викликав біль. Чоловік казав навіть: «Не вези її, що ти рвеш їй серце». Мені багато, хто казав, що я нездорова людина… Та реабілітації йшли на користь – проходила спастика м’язів, вона не сковувалася. Да, вона не сідала. Але ми і по цей день Лєра не сідає…», – ділиться своєї історією Таня.
Кожного дня намагалися зробити все можливо задля покращення стану дівчинки. Десь є прогрес, десь – все залишилося без змін. Наприклад, важкі судоми аж до втрати свідомості.
«Ми приймаємо ліки пожиттєво. Одні – щодня, інші – курсами помісячно. Без них ми ніяк… Вони направлені на зменшення спастики, мінімалізацію судом, покращення стану судин… Ці ліки послаблюють стан Лєри. Ні, я розумію, що вони не вилікують дитину. Але мені треба навчитися, щоб вона жила без болю в цьому стані. Вартість ліків для нас дороговартнісна. Тому були періоди, коли ми їх просто не всі купували, бо не було за що… На місяць нам зараз потрібно понад чотири тисячі гривень… Ми просимо допомоги у милосердних людей, щоб полегшити стан життя Лєри», – просить мама Таня.
Допомогу для родини шукає Міжнародний благодійний фонд “Дивожиття”.
РЕКВІЗИТИ БО МБФ «Дивожиття»:
ПАТ КБ «ПриватБанк»
Рахунок: UA173235830000026003052916748
МФО: 323583
Код за ЄДРПОУ: 42467845
Призначення платежу: «Благодійна допомога для Валерії Нестерук»
❗ЄДИНА Картка ПриватБанку: 5169 3305 1883 9581
Джерело: gre4ka.info
