7 важливих питань про трансплантологію в Україні: відповідає експерт

Трансплантологія в Україні © depositphotos.com

56-річний Василь Міговка, пацієнт Бориса Тодурова, бадьоро увійшов у студію “Стосується кожного”. Зовсім недавно чоловікові було важко ходити і навіть лежати, він задихався і був дуже слабким. Допомогти Василю могла тільки пересадка серця. Його сім’я – дружина і п’ятеро вже дорослих дітей – готові були все продати, щоб назбирати потрібну суму для операції за кордоном. Але і цього б не вистачило.

Трансплантація серця за кордоном коштує дуже дорого – починаючи від 100 тис. доларів і вище. Дешевше за все – у Білорусі – $100 тисяч, і, крім Білорусі, наших громадян не бере жодна інша країна світу. Але не у кожної людини є така сума. Люди продають майно, беруть кредити. Комусь щастить, він стає на чергу в Міністерстві охорони здоров’я, але там потрібно чекати, поки черга підійде. Потім – дочекатися, поки з’явиться донорський орган, відповідний за сумісністю. Органи в автоматичному режимі підбирає комп’ютерна система. Тому дуже мало людей отримують цей шанс на життя. Наша країна втрачає найцінніше, що у неї є, – наших громадян. Дуже багато людей здаються, опускають руки і вмирають пояснює голова Національного руху “За життя” Юрій Андрєєв.

Борис Тодуров та Василь Миговка © Прес-служба каналу “Інтер”

Василю Міговці пощастило. Донорський орган з’явився в Україні. Чоловік стояв третім у черзі на пересадку серця. І коли прийшла інформація про те, що є донор, нове серце підійшло за всіма параметрами саме йому. Василь погодився, не роздумуючи. Операцію провели в місті Ковель на Волині, а на наступний день пацієнта забрали до київського Інституту серця. Зараз чоловік худне, щоб новому серцю було легше “працювати”, приймає препарати за чітким розкладом і дякує своїм рятівникам.

У студії “Стосується кожного” Борис Тодуров відповів на питання про трансплантологію в Україні.

  • Чому 15 років в Україні не було операцій з пересадки серця?

  • Борис Тодуров
    директор Інституту серця

    погляд експерта

    Це комплексна проблема. По-перше, наше законодавство недосконале. По-друге, у головлікарів, у лікарів-реаніматологів не вистачає мотивації займатися збереженням донора, визначати смерть мозку, витрачати на це певні реактиви, свій час і сили, оскільки це призводить лише до збільшення проблем: прокуратура, поліція, різні перевіряючі органи після пересадки починають перевірки. Ви знаєте, що кілька років тому була гучна кримінальна справа з приводу трансплантологів, яке практично нічим не закінчилося. Через півтора року відсидки в СІЗО їх просто відпустили. І це відкинуло нашу трансплантологію на кілька років назад. Всі просто боялися цим займатися”.

  • Чому перша операція з пересадки серця пройшла не у Львові чи Києві, а в Ковелі?

  • Борис Тодуров
    директор Інституту серця

    погляд експерта

    На жаль, у Києві жодна з лікарень не дає нам можливості брати органи у загиблих людей. Хоча формально багато з них є базами по забору органів. Так склалось. Але в Ковелі з’явився великий ентузіаст трансплантології, Олег Олегович Самчук. Він закупив необхідне обладнання, зробив ремонт в операційній, привіз із Польщі апарат штучного кровообігу, отримав ліцензію на кардіохірургію і, коли з’явився донор, подзвонив нам…

  • Як довго можуть зберігатися донорські органи?

  • Борис Тодуров
    директор Інституту серця

    погляд експерта

    Серце дуже чутливе до кисневого голодування, тому поза живим організмом може “жити” всього три години. Так само, як і печінка, легені – 3-3,5 години. Якщо за цей час серце не вшито, не пущено кровотік по коронарних судинах, воно просто гине. І зберегти його довше цього часу в Україні також не можна. Тому питання близькості донора і реципієнта – найважливіший з точки зору організації трансплантації. Ми можемо собі дозволити транспортувати серце не більше години. Тому що сама процедура підготовки та вшивання займає півтори години. А коли час наближається до 2,5 – 3 годин поза тілом, – це вже ішемія, це вже критично. При перших пересадках, які ми робили в 2000-х, були донори, яких ми возили в межах міста. Навіть великі затори протягом години якось можна об’їхати. Також можливі прилеглі міста в межах 50-70 км навколо Києва, з яких ми можемо доставити органи протягом години. З населених пунктів, які знаходяться територіально далі від Києва, на відстані 200-300 км, – можливо тільки на вертольоті. У нас на даху клініки знаходиться майданчик, на якій ми можемо посадити вертоліт до 12 тонн. Тобто практично будь-який вертоліт, який є в МНС.

  • Чи можна вберегти себе від “чорних трансплантологів” і як саме?

  • Борис Тодуров
    директор Інституту серця

    погляд експерта

    В Україні чорної трансплантології немає. Я вам відповідально заявляю. Якщо хтось їде за кордон, щоб підпільно щось продати, – це так. В Україні сьогодні контролювати все дуже просто. Трансплантологічні центри можна порахувати на пальцях однієї руки. У кожній операції беруть участь десятки людей. А після хворого потрібно виходжувати під контролем лікарів. Те, що знають десятки людей, утримати в таємниці неможливо. І все це фантазії – з приводу чорних трансплантологів і того, що хтось знайшов якісь баночки, де було написано “серце”, “печінка”, “легені”… У когось розігралася фантазія. І це погано. За кордоном у дитини з дитинства формують уявлення про трансплантологію як про науку про порятунок життя. Це формується державою, у це вкладаються гроші, сили і засоби, щоб у людей з’являлося правильне уявлення про трансплантологію взагалі.

    Борис Тодуров © Прес-служба каналу “Інтер”

  • Як сьогодні приймається рішення про забір органів?

  • Борис Тодуров
    директор Інституту серця

    погляд експерта

    Смерть мозку прирівнюється до біологічної смерті людини. Наше життя – це життя нашого мозку. Після того, як мозок перестав жити, серце ще б’ється деякий час, тому що у нього існують свої ритми. І якщо в цей час підтримувати штучну вентиляцію легенів, то кілька годин, а іноді і днів тіло цієї людини може прожити з серцем, що б’ється. За цей час, як правило, проводяться аналізи на наявність вірусів, визначається стан внутрішніх органів. Робиться кілька проб, які підтверджують смерть мозку. Причому смерть мозку підтверджує комісія, яка складається із безлічі фахівців, і робиться це двічі протягом певного часу. І якщо двічі фахівці підтвердили смерть мозку, далі можна розмовляти з родичами і питати у них дозвіл на забір органів. Це завжди драматична ситуація. Як правило, людина несподівано загинула: трапилася якась аварія або у нього розірвалася аневризма в мозку. Уявіть: вранці батьки з сином пили чай за сніданком, а до обіду у них запитують дозвіл на забір органів. Тому найчастіше, звичайно ж, ми отримуємо відмову. Прижиттєва згода людини полегшує завдання. Це називається презумпція згоди. За таким законом живуть у Білорусі, в Австрії, у Німеччині…

  • Як в Україні можна дати згоду стати донором?

  • Борис Тодуров
    директор Інституту серця

    погляд експерта

    Зараз ті, хто отримує паспорт, можуть туди вписати свою згоду на посмертну трансплантацію органів. Але в Україні в рік видається всього 300 тисяч таких паспортів. І критична маса людей, які дадуть прижиттєву свою згоду на донорство, набереться лише років через 10. У законі зазначено, що згода вписується або в паспорт, або в права. Для тих, хто раніше отримав паспорт або права, механізм згоди не прописаний. Я дав публічну згоду в разі смерті на забір органів для порятунку життів інших людей. Відеозверненням, яке я виклав у соцмережах, я всього лише хотів сказати, що довіряю українським лікарям. Що я довіряю українським трансплантологогам. Я довіряю українським реаніматологам, які будуть констатувати смерть мозку.

  • Чи має сенс оформляти таку згоду людині у похилому віці з букетом хвороб?

  • Борис Тодуров
    директор Інституту серця

    погляд експерта

    Наведу приклад. Коли помер прем’єр-міністр Ізраїлю, якому було за 80, у нього не було здорових органів. Але у нього взяли рогівку ока і пересадили дівчинці, у якої була проблема з рогівкою. Я знаю, що в Україні існує величезний страх перед трансплантацією. Але реалії життя такі, що у вас в 10 разів більше шансів стати реципієнтом, ніж донором. Перехворіли на грип. Через місяць – міокардит, через три місяці ви вже в листі очікування чекаєте пересадки серця…

    Саме так сталося з абсолютно здоровим хлопчиком – 13-річним Богданом Хорольським з Дніпропетровської області. Він перехворів грипом, а коли пішов до школи, відчув себе погано: грип дав ускладнення на серце. Зараз Богдан бореться за можливість дожити до трансплантації. Лікарі вже кілька разів після зупинки запускали його серце. Без “механічного серця”, апарату вартістю понад 5 млн гривень, його шанси дожити до пересадки прагнуть до нуля. Про це говорить Борис Тодуров. І відомий кардіохірург, і команда “Стосується кожного” звертаються до всіх небайдужих українців з проханням допомогти Богдану вижити.

    Пожертвування можна зробити також на сайті благодійного фонду “Серце на долоні”. Для цього натисніть кнопку “Зробити пожертву” і в рядку “Призначення платежу” вкажіть “Для Богдана Хорольського”.

    Богдан Хорольский © Прес-служба каналу “Інтер”

    Раніше ми розповідали, чим лікувати дитину при застуді.

    Джерело: lady.tochka.net

    No votes yet.
    Please wait...

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *