Мова не зберігається автоматично, вона живе там, де їй приділяють час, увагу і любов
Навіть улітку, коли здається, що життя має трохи сповільнитися, українські родини живуть між сиренами, новинами про атаки. У цьому нестабільному світі є речі, які ми можемо дати дитині як опору. Мова є однією з них. Саме вона стає джерелом впевненості та приналежності.
У двомовному (або багатомовному) середовищі мовна поведінка дитини формується насамперед у родині. Саме родина створює перші й найсильніші «мовні правила гри»: якою мовою говоримо? Яка мова звучить у теплі моменти?
Наукові дослідження сімейної мовної політики демонструють:
- регулярна присутність мови в емоційно значущих ситуаціях зміцнює її в мовному репертуарі дитини;
- навіть за умов домінування іншої мови в соціумі, сімейна стратегія здатна зберегти домашню мову як активну.
Саме для цього я створила «мовний щоденник» – практичний план, який допоможе впровадити українську у щоденне життя легко, цікаво і без конфліктів. Це нескладний родинний челендж, де ви щодня робите просту дію – гру, розмову, ритуал – і помічаєте, як мова зʼявляється (і закріплюється як практика) у вашому родинному спілкуванні.
Коротко про формат:
- 4 тижні / 7 днів–- структуровано, але гнучко;
- теми: увага до мови, гра, емоції, стратегія;
- підходить для дітей 5–10 років;
- розроблено з урахуванням трикомпонентної моделі:
- для родин в Україні та за кордоном.
ТИЖДЕНЬ 1.
Мова як увага: помічаємо українську.
Мета: активізувати усвідомлення мовного середовища – дитини й дорослого.
- Спостерігайте: якою мовою говорять навколо? Де звучить українська?
- Визначте «українське місце» вдома (наприклад, «куточок для українських історій»).
- Оберіть «слово дня» і використовуйте його у різних контекстах.
- Придумайте ім’я для улюбленої іграшки українською.
- Зробіть український плейлист із дитячих пісень (казок).
- Почніть короткий вечірній ритуал українською (одне речення-побажання).
- Позначте на календарі, які дні ви говорили українською.
ТИЖДЕНЬ 2.
Мова як дія: граємо, читаємо, говоримо.
Мета: створити позитивні, емоційно приємні мовні ситуації.
- Грайте в українськомовну гру (класичне «Хто я?»).
- Прочитайте разом короткий текст (казку), і обговоріть 1 запитання.
- Придумайте історію про себе, але в стилі казки (з українським героєм).
- Зробіть лексичне полювання: знайдіть 5 слів на кухні (або в іншому просторі) українською.
- Розмовляйте з дитиною про її день – хоча б 10 хвилин лише українською.
- Напишіть разом записку для когось із родини українською.
- Подивіться мультик українською, і намалюйте персонажа, який сподобався найбільше.
ТИЖДЕНЬ 3.
Мова як почуття: емоційна присутність української.
Мета: зробити українську мовою близькості, підтримки, гумору.
- Скажіть дитині 3 компліменти українською (з поясненням).
- Розкажіть щось про своє дитинство українською.
- Придумайте спільний українськомовний жарт.
- Спитайте: «Коли тобі приємно чути українську?», послухайте відповідь.
- Зробіть разом щось приємне (печиво, малюнок), і розмовляйте при цьому українською.
- Попросіть дитину вигадати українське прізвисько для себе, або когось із родини.
- Заведіть мініщоденник вдячності, у який кожного дня записуйте хоча б одне речення українською.
ТИЖДЕНЬ 4.
Мова як стратегія: домовляємося і закріплюємо успіх.
Мета: перетворити мову на частину родинної стратегії.
- Складіть разом «мовний договір»: коли, де і як українська буде звучати вдома.
- Оберіть 2 «українські зони» – наприклад, «на кухні» та «перед сном».
- Запропонуйте дитині скласти список українських слів, які їй подобаються (доповнюйте його регулярно).
- Подивіться фільм або блог, нехай дитина лишить коментар українською.
- Знайдіть (або створіть) онлайн-групу / гурток українською.
- Підсумуйте: які слова / вислови дитина вивчила /повторила за 3 тижні?
- Запитайте: «Що з того, що ми робили, тобі сподобалось найбільше?» – це ключ до мотивації.
Мовний щоденник – не інструкція, як виховати «правильну» дитину.
Це запрошення помічати, слухати й говорити українською разом, бо мова не зберігається автоматично. Вона живе там, де їй приділяють час, увагу і любов.
Успіхів!
Автор: Ольга Шевчук-Клюжева, кандидатка філологічних наук, соціолінгвістка.
Оригінал публікації
Джерело: childdevelop.com.ua
