Вас бентежить поведінка вашої дитини. Вона поводиться зовсім не так, як ви. Вона стримана й нерішуча. Замість гратися з однолітками їй до вподоби стояти осторонь і спостерігати за ними. Розмовляючи з вами, дитина постійно збивається, але здебільшого мовчить і ви не в змозі зрозуміти, що коїться у її голові. Вона проводить багато часу на самоті у своїй кімнаті. Учителі говорять, що хотіли б бачити активність вашої дитини на уроках. Спілкується вона лише з декількома друзями.
І, що ще більш дивно, – їй це до вподоби.
Вітаємо. Ваша дитина – інтроверт.
Батьки-екстраверти часто турбуються з приводу своїх замкнутих дітей і навіть вважають їх поведінку не цілком здоровою. Варто зауважити, що діти з такими симптомами можуть страждати від тривожності й депресії. Іноді відсторонення і брак життєвої енергії сигналізують про щось зовсім інше, ніж інтровертність.
Проте багато дітей-інтровертів узагалі не відчуває депресії та тривожності. Поведінка таких дітей пов’язана з їх вродженим темпераментом. Інтровертність є генетично обумовленою рисою, і вона не зміниться. Чим більше ви приймаєте свою дитину такою, якою вона є, тим щасливішою вона буде.
Розгляньмо 15 моментів, які ви повинні усвідомлювати, якщо ваша дитина – інтроверт.
Що потрібно знати про дітей-інтровертів
1. Немає нічого ненормального або ганебного в тому, щоб бути інтровертом
У сучасному суспільстві інтроверти – не рідкість: вони становлять 30–50 % усіх людей. Багато успішних бізнесменів і людей мистецтва інтроверти: Білл Гейтс, Альберт Ейнштейн, Джоан Роулінг та багато інших. Кажуть, що навіть Махатма Ганді й мати Тереза були інтровертами.
2. Ваша дитина не припинить бути інтровертом
Чи може дитина подолати свою неприязнь до гучних компаній? Ні. Американський психолог Марті Лейні, автор книги «Непереможний інтроверт», стверджує, що інтровертність і екстравертність обумовлені генетично, хоча батькам належить велика роль у розвитку темпераменту дитини. Крім того, мозок інтроверта відрізняється від мозку екстраверта.
Лейні стверджує, що інтроверти й екстраверти використовують різні механізми нервової системи. Інтроверти послуговуються парасимпатичною нервовою системою, що дає змогу обробляти емоції в стані спокою, а екстраверти – симпатичною, яка запускає механізм «бий, біжи або замри». Медичні дослідження також підтверджують, що інтроверти відзначаються великою кількістю сірої речовини у префронтальній корі головного мозку – ділянці, яка відповідає за абстрактне мислення та прийняття рішень.
Тому, якщо дитина виявляє обережність і стриманість, це має біологічні причини.
3. Ваша дитина повільно звикає до нових людей і ситуацій, і це нормально
Інтроверти часто почуваються пригнічено або схвильовано в новій обстановці чи в присутності нових людей. Якщо ви перебуваєте у великій компанії, не чекайте, що дитина відразу ж почне гратися або спілкуватися з іншими дітьми. Якщо є змога, приходьте раніше, щоб ваша дитина мала час звикнути й відчути себе комфортно в цьому місці. Коли надійде решта людей, дитина вже освоїться.
Також можна дозволити дитині відійти на зручну для неї відстань, де вона почуватиметься в безпеці (можливо, постояти поруч із вами), і декілька хвилин просто поспостерігати за тим, що відбувається. Це допоможе їй адаптуватися.
Якщо ні перший, ні другий варіант не можна реалізувати, заздалегідь обговоріть із дитиною майбутню подію. Розкажіть, хто туди прийде, що там відбуватиметься, як дитина, вірогідно, себе почуватиме і що їй варто зробити, якщо вона відчує дискомфорт.
Незалежно від того, до чого ви хочете привчити дитину, дотримуйтеся правила: рухайтеся повільно, але не йдіть. «Не дозволяйте дитині відмовитися від нового досвіду, але поважайте її межі, – радить відомий американський психолог Сьюзен Кейн у дослідженні про дітей-інтровертів. – Рухайтеся разом із нею назустріч джерелу її страху».
4. Спілкування забирає енергію в дитини-інтроверта
Спілкування може втомлювати й екстравертів, і інтровертів. Однак інтроверти переносять це гірше. Старшу дитину можна навчити йти в спокійне місце або на вулицю, коли вона відчує втому від спілкування. Якщо дитина ще маленька, вона може не помітити дискомфорту, тому вам доведеться стежити, коли в малюка з’являться ознаки втоми.
5. Спроби завести друзів можуть змусити інтроверта нервувати
Коли ваша дитина намагається завести друзів, вам необхідно дати їй позитивне підкріплення. Скажіть їй: «Учора я бачила, як ти познайомився з тим хлопчиком. Я знаю, як тобі було важко, і я пишаюся тобою».
6. Ви можете навчити дитину регулювати свої емоції
Скажіть дитині: «Я думав, що тобі не сподобається на вечірці, але ти знайшла нових друзів». Згодом, отримуючи таке позитивне підкріплення, дитина навчиться регулювати свої негативні емоції, пов’язані з виходом із зони комфорту.
7. Ваша дитина може мати унікальні інтереси
Дайте дитині змогу рухатися за її інтересами. Деяким дітям добре підходять популярні серед однолітків заняття (наприклад, спортивні секції). Однак часто діти-інтроверти мають свої унікальні інтереси, і їм більше до вподоби заняття у музичній або художній школі. Займаючись улюбленою справою, дитина відчуває щастя й упевненість у собі. Також такі заняття дають дитині змогу спілкуватися з іншими дітьми, котрі мають схожі інтереси (і, можливо, схожий темперамент).
8. Потрібно повідомити вчителя про те, що ваша дитина – інтроверт
Деякі вчителі помилково вважають, що дитина мовчить на уроках, бо їй не цікаво або вона відволікається. Діти-інтроверти, навпаки, можуть бути дуже уважними, але не брати активної участі в обговоренні, натомість вони просто слухають. (Часто дитина-інтроверт подумки промовляє все, що її однокласники кажуть уголос, не помічаючи різниці між цими діями).
Якщо вчитель знає про інтровертність дитини, він може допомогти їй налагодити спілкування з однокласниками й долучити її до групової роботи.
9. Дитині може бути важко відстояти себе
Навчіть дитину твердо говорити «ні», якщо інша дитина намагається забрати в неї іграшку. Якщо в школі над дитиною знущаються, запропонуйте їй поговорити зі своїм кривдником. Поясніть дитині, що її голос важливий.
10. Допоможіть дитині виявити себе
Слухайте дитину, ставте запитання, щоб мотивувати її говорити. Багатьом інтровертам – і дітям, і дорослим – важко висловлювати свої думки вголос.
Інтроверти живуть своїм внутрішнім життям, і їм потрібен хтось, хто допоможе їм себе виявити.
11. Дитина-інтроверт може не звертатися по допомогу
Інтроверти схильні приховувати свої проблеми. Ваша дитина може не обговорювати з вами свої проблеми, навіть якщо вона хоче отримати від вас допомогу чи пораду. Ставте дитині запитання, уважно слухайте її, але не будьте нав’язливими з розпитуваннями.
12. Дитина-інтроверт не обов’язково сором’язлива
Слово «сором’язливий» має негативне значення. Якщо ваша дитина чує це слово досить часто, вона схильна думати, що її дискомфорт від присутності інших людей – це постійне відчуття, яке вона ніколи не зможе контролювати.
Крім того, слово «сором’язливий» означає, що дитина пригнічує свої емоції. Не називайте свою дитину сором’язливою, і, якщо інші люди її так називають, поправте їх, сказавши: «Насправді вона інтроверт».
13. У вашої дитини може бути лише декілька близьких друзів, і це нормально
Інтроверти прагнуть встановити глибокі взаємини, а не знайти якомога більше друзів. Вони вважають за краще спілкуватися у вузькому колі й зазвичай не воліють стати популярними.
14. Ваша дитина прагнутиме багато часу проводити на самоті. Не беріть це на власний карб
Усе, що витягує дитину з її внутрішнього світу, – школа, друзі, нові заняття – стомлює її. Не ображайтеся й не думайте, що вона не хоче проводити час у родинному колі, бажаючи побути наодинці. Найімовірніше, коли вона відновить сили, то знову проводитиме з вами час.
15. Дитина-інтроверт – це справжній скарб
Вам необхідно не просто приймати дитину такою, якою вона є, а й цінувати її особливості. Діти-інтроверти часто добрі, вдумливі й цілеспрямовані. Вони бувають чудовими співрозмовниками, перебуваючи в комфортних умовах.
Джерело: childdevelop.com.ua
