Кам'яна стіна замість теплого відгуку так часто відчувається емоційна недоступність партнера.
Ця дистанція залишає почуття самотності навіть у парі та ставить під загрозу саму можливість близькості, повідомляє кореспондент Біловини.
Емоційна недоступність проявляється як труднощі чи нездатність висловлювати почуття, обговорювати переживання чи виявляти емпатію. Дослідження в журналі “Personality and Individual Differences” пов'язують це з різними факторами, включаючи стилі уподобання (уникаючий тип), минулі травми або певні риси особистості.
Це не завжди усвідомлений вибір чи ознака відсутності кохання. Як пояснює психолог та експерт з відносин доктор Джон Готтман , засновник “Лабораторії кохання”, часто це захисний механізм, сформований у дитинстві для уникнення болю або відкидання.
Партнер емоційно недоступної людини може почуватися відкинутим, негідним кохання або вічно винним. Постійні спроби “достукатися” або змінити партнера зазвичай призводять лише до посилення його усунення та фрустрації обох сторін.
Важливо відрізняти хронічну емоційну недоступність як рису характеру від тимчасової замкнутості через стрес, горе чи втому. Психолог і автор книг про прихильність доктор Сью Джонсон (Emotionally Focused Therapy) наголошує, що реакція на тимчасову закритість має бути іншою, ніж на постійну модель поведінки.
Спроби тиснути, звинувачувати чи вимагати негайних змін контрпродуктивні. Дослідження комунікації в парах, опубліковані в Journal of Social and Personal Relationships , показують, що це лише зміцнює захисні бар'єри недоступного партнера.
Натомість можна м'яко позначати свої почуття та потреби, використовуючи “Я-висловлювання”. Наприклад: “Я почуваюся самотньо, коли нам не вдається поговорити до душі”. Це знижує відчуття атаки у партнера.
Фокусуйтеся на власних кордонах та емоційному благополуччі. Психолог і автор Недра Гловер Тавваб у книзі “Set Boundaries, Find Peace” наполягає, що не можна жертвувати своїм психічним здоров'ям, сподіваючись змінити іншу людину.
Заохочуйте найменші прояви відкритості, коли вони трапляються, без зайвого тиску чи ейфорії. Позитивне підкріплення, як показано у роботах біхевіористів, може поступово зробити прояви вразливості менш страшними для партнера.
Однак будьте реалістичні: змінити патерн поведінки, що глибоко вкорінився, поведінки вкрай складно без усвідомленого бажання і роботи самої людини. Доктор Готтман зазначає, що стійкі зміни потребують часу та часто професійної допомоги.
Рішення залишитися чи піти – глибоко особисте. Воно має ґрунтуватися на чесній оцінці того, чи задовольняються ваші ключові потреби в близькості та наскільки партнер готовий до діалогу та можливих змін.
Читайте також
- Звичка, яка відштовхує людей: ви робите це, самі не знаючи
- Чоловіча психологія: чому вони віддаляються без пояснень
