Студенти платять тисячі за практику, а компанії допомагають знайти «наставників»
Серед навчання в аспірантурі з медсестринства Єсенія Райтель Варгас звернулася з відчайдушним проханням до групи молодих матерів у Чикаго: чи знає хтось ліцензованого терапевта, готового дозволити їй бути присутньою на сесіях та працювати з клієнтами під його наглядом? Це було дивне прохання у світі терапії, тому Райтель Варгас вдалася до Facebook.
«Я, мабуть, надіслала 50 електронних листів або зробила дзвінки, просто намагаючись розібратися», — згадує Райтель Варгас, 45-річна мати чотирьох дітей, яка навчається на медсестру-практика з психіатрії. «Я була така перевантажена».
Щоб отримати диплом, студенти-медсестри повинні провести щонайменше 500 годин, працюючи з пацієнтами в клінічних умовах під наглядом фахівця, відомого як наставник (preceptor). Райтель Варгас потребувала наставників, ліцензованих у психотерапії та медикаментозному лікуванні. Поєднуючи теорію з реальним досвідом, наставники навчають студентів-медсестер, надають відгуки та оцінюють їхню роботу, відіграючи ключову роль у тому, чи складе студент іспит.
Але таких наставників, готових взяти студентів, катастрофічно бракує — і це загрожує скоротити кількість медичних працівників, яких країна терміново потребує. Медсестри-практики є одними з найвищих рівнів медсестринства, мають ступінь магістра та виконують багато тих самих обов’язків, що й лікарі. На тлі нестачі первинної медичної допомоги все більше штатів дозволяють медсестрам-практикам відкривати власну практику.
Однак пошук кваліфікованих наставників для нагляду за клінічними годинами є величезною перешкодою, як дізналася Райтель Варгас. Дві основні акредитуючі установи для цих програм медсестринства вимагають від шкіл забезпечувати клінічні місця для студентів або допомагати студентам їх знайти. Насправді багато студентів змушені шукати їх самостійно. Це додає стресу студентам, а також може бути дорогим. Студенти часто змушені платити наставникам з власної кишені, іноді витрачаючи десятки тисяч доларів — на додаток до плати за навчання — що викликає етичні побоювання.
Пост Райтель Варгас у Facebook зрештою виявився успішним, і вона знайшла терапевта, який погодився наглядати за нею безкоштовно. Але через затримки та труднощі, з якими вона зіткнулася під час пошуку, їй довелося відкласти отримання диплому в Університеті Цинциннаті, який вона відвідує онлайн, на рік.
Завдяки більшій автономії, кращій оплаті та умовам праці порівняно з зареєстрованими медсестрами, кількість медсестер-практиків швидко зростає. Дослідження Колумбійського університету школи медсестринства показало, що кількість працівників зростала на 10% щороку між 2016 і 2023 роками, порівняно з 1,1% для лікарів. Пошук наставників є давньою проблемою, але вона загострюється, оскільки все більше студентів вступають до цих програм.
Школи, які навчають медсестер з меншою кваліфікацією, як зареєстровані медсестри, часто організовують клінічні місця для студентів. Вони також стикаються з труднощами, і в результаті багато з них відмовляють кваліфікованим студентам, незважаючи на потребу. Для медсестер-практиків вузьке місце виникає пізніше, коли студенти вже зараховані і повинні самостійно знаходити собі місця для практики.
Багато шкіл обходять вимоги акредитуючого органу щодо пошуку клінічних місць для своїх студентів, натомість надаючи їм списки лікарів та медсестер, які раніше виступали наставниками. Деякі наймають координаторів для допомоги, але їхні методи часто застарілі, за словами Елейни МакАдамс, керівниці охорони здоров’я з докторським ступенем з медсестринства, яка створила платформу на основі штучного інтелекту CAUHEC Connect, щоб допомогти школам знаходити клінічних наставників для своїх студентів.
«Багато шкіл мають таблицю та телефонують, але не завжди успішні», — каже МакАдамс. «Якщо їм це вдається, це може бути не якісний зв’язок. Є школи, які кажуть: «Гей, ми знайшли когось. Він за 100 миль, якщо ти зможеш дістатися». Тож технічно вони знаходять наставників, але чи це розумно для студента, який платить за навчання?»
Натомість медичні школи зазвичай координують весь процес клінічного розміщення для майбутніх лікарів, здебільшого через наявність партнерських відносин з навчальними лікарнями. Школи медсестринства зазвичай не мають таких партнерств.
Інша причина — фінансування. США витрачають приблизно 20 мільярдів доларів на рік на підготовку медичних резидентів, причому фінансування надходить переважно від Medicare. Медсестринство отримує лише частку цієї суми від федерального уряду — близько 300 мільйонів доларів на програми розвитку робочої сили загалом, з яких лише частина йде на клінічне навчання.
Основна проблема для студентів — переконати зайнятого практикуючого лікаря приділити свій час. Традиційно наставники з медсестринства не отримували оплати за додаткову роботу з навчання та оцінки студентів — їм говорили, що вони повинні робити це безкоштовно, тому що хтось робив це для них. Але зі зростанням вигорання в охороні здоров’я багато клініцистів відмовляють студентам. І це змушує багатьох студентів платити наставникам самостійно.
Райтель Варгас спочатку була проти цієї ідеї. У своїй попередній кар’єрі акушерки вона навчала та наглядала студентів безкоштовно, отримуючи в кращому випадку подарункову картку в подяку. Але зі зростанням стресу вона нарешті здалася. Під час свого останнього обертання вона безпосередньо заплатила медсестрі-практику в Чикаго 10 доларів на годину за 168 годин.
Оскільки оплата наставникам стає все більш поширеною, деякі викладачі медсестринства ставлять під сумнів, чи не будуть вони стимульовані складати студентів, які їм платять.
«Найгірший сценарій, — каже МакАдамс, — це те, що станеться, коли студент заплатить готівкою з власної кишені, а насправді він не буде безпечним для практики?»
В ідеалі, на думку МакАдамс, школи мали б платити наставникам, «але школи кажуть, що у них просто немає бюджету на оплату, тому студенти повинні розбиратися».
За відсутності рішень для відчайдушних студентів з’являються комерційні компанії, щоб задовольнити попит — за певну плату.
Кріш Чопра очолює одну з таких компаній, NPHub. Коли він запустив сайт у 2017 році, він намагався залучити школи медсестринства до співпраці та платити за використання його додатка, який би підбирав студентів та наставників. Якби школа підвищила плату за навчання, щоб покрити витрати, він думав, студенти могли б скористатися фінансовою допомогою для покриття витрат.
Але з 40 програм для медсестер-практиків, до яких він звернувся спочатку, лише одна виявила інтерес. Чопра каже, що зараз близько 10 програм є «партнерами інфраструктури», які платять його компанії за допомогу студентам у пошуку місць для практики, хоча більшість студентів все одно приходять на сайт самостійно. KeyPath Education керує ще однією службою підбору для студентів-медсестер, яка стягує плату лише зі шкіл, а не зі студентів. Цього місяця їх придбала більша компанія з управління освітою, яка прагне розширити свою діяльність у цій галузі, сигналізуючи про зростаюче усвідомлення серед шкіл, що статус-кво більше не працює.
«Пошук та забезпечення клінічних місць — це робота з продажу», — каже Чопра. «Це буквально розсилка, співбесіди та введення в курс справи. Це бізнес-процес. Університети не мають інфраструктури для цього».
NPHub використовує формулу для визначення суми, яку стягувати зі студента, залежно від типу обертання, яке їм потрібне, та їхнього географічного розташування. Чопра стверджує, що середня вартість одного обертання становить 2500 доларів, причому 50% до 60% йде наставнику, а решта — його компанії. Інший подібний бізнес, Clinical Match Me, зазвичай стягує зі студентів фіксовану плату в розмірі 1995 доларів, з яких 1000 доларів йде наставнику.
Для студентів ці послуги можуть бути справжнім порятунком. Але витрати накопичуються. Кім Орта, яка живе в сільській місцевості Крест-Сіті, Каліфорнія, змушена була взяти позику на 16 000 доларів, щоб заплатити наставникам, а також покрити свої витрати на поїздки та проживання для завершення обертань за кілька годин від дому. Це майже стільки ж, скільки вона платить за навчання в Purdue Global за програмою психічного здоров’я та психіатрії. Вона думала про відрахування, каже вона, але в її окрузі зараз є лише один інший медсестра-практик з психічного здоров’я, що мотивує її продовжувати.
«Я бачу людей з депресією, тривогою та біполярним розладом», — каже Орта про свою поточну роботу сімейної медсестри-практика. «Я хочу мати можливість краще їм допомагати».
Навіть користуючись послугами підбору наставників, Орта стикалася з труднощами через вимоги своєї школи. Вона могла б проходити ротації в Орегоні, що за 17 миль від її дому, але Purdue Global не дозволяє проводити ротації в цьому штаті.
Не існує національного стандарту щодо того, що робить лікаря чи медсестру кваліфікованим наставником, тому кожна школа вирішує це самостійно. Це може викликати додаткові ускладнення для студентів.
Шейні Дешилд була зареєстрованою медсестрою в канадській провінції Альберта, коли вона поїхала до Чикаго, щоб здобути ступінь сімейної медсестри-практика. Вона почала навчання в Oak Point University, зосередженому на охороні здоров’я, і знайшла наставників, використовуючи звичайні методи — такі сайти, як NPHub та Clinical Match Me, електронні листи та дзвінки колегам, навіть дзвінок колишньому педіатру її дорослих дітей. Потім університет раптово закрився у 2024 році. Її та її однокурсників перевели до Lewis University, де були інші вимоги до наставників. Дешилд каже, що їй довелося починати все спочатку.
«Це було дуже стресово», — сказала Дешилд, якій за 50. «Багато разів я казала: «Все, я їду додому. Я йду». Я залишила свого чоловіка, свою сім’ю та онуків — усе — щоб навчатися.
«Це була майже повноцінна робота — намагатися знайти наставника», — додала вона.
Тім Портер-О’Грейді бачить усі аспекти дилеми наставництва. Він — досвідчений медсестринський фахівець з геріатрії, волонтер у клініці для лікування ран, клінічний професор школи медсестринства Університету Еморі та консультант медичних систем. На його думку, школи медсестринства, лікарні та клініки повинні брати участь у пошуку рішення.
«Медсестринство є найбільшою професією в галузі охорони здоров’я, і як дисципліна воно приділяло мало або зовсім не приділяло уваги стандартизації нашого переходу до практики таким чином, щоб це було ефективним, значущим, заснованим на доказах та стійким», — каже Портер-О’Грейді. «Жодна з інших великих професій — право, інженерія, медицина, архітектура — не є такою».
Портер-О’Грейді виступає за те, щоб школи медсестринства налагоджували партнерські відносини з медичними системами, як це роблять багато медичних шкіл, і брали на себе відповідальність за забезпечення клінічних місць для студентів. Він також вважає, що лікарні та клініки, зі свого боку, повинні визнавати роботу наставників, захищати їхній час та пропонувати компенсацію, яку він розглядає як інвестицію в майбутню робочу силу.
У 2022 році була створена група під назвою Товариство фахівців з клінічного розміщення (Society of Clinical Placement Professionals), щоб полегшити підбір наставників шляхом покращення комунікації між медичними системами та школами медсестринства, а також шляхом вивчення методів розміщення інших професій. Минулого року група провела свій перший віртуальний саміт, очікуючи появи близько десятка людей. Натомість прибуло 150.
«Існує втрачена можливість для співпраці», — каже Ебігейл Сметана, співзасновниця групи. «І багато перекидання вини».
Райтель Варгас була задоволена своїм платним наставником. Дні були насичені, але вона мала змогу бачити різноманітних пацієнтів, зокрема дітей та чоловіків, яких вона не бачить на своїй поточній роботі в клініці жіночого здоров’я.
Спочатку наставник погодився залишитися на останнє обертання Райтель Варгас восени, але в останню хвилину повідомив, що не може. Вона направила Райтель Варгас до колеги, який погодився взяти на себе керівництво нею безкоштовно. Райтель Варгас затамувала подих, сподіваючись, що це останнє обертання пройде за планом, щоб вона нарешті змогла почати працювати як ліцензована медсестра-практик з психічного здоров’я до кінця року.
«Кожна крапля крові, поту та сліз того варта, тому що я почуваюся добре щодо того, що зможу робити», — сказала вона. «Але коли я відчайдушно намагалася знайти наставника, я була готова все кинути».
Sourse: abcnews.go.com