Державне партнерство з приватними лікарнями в рамках Програми медичних гарантій вимагає не лише стандартної оцінки відповідності умовам, а й аналізу репутаційних ризиків. Правдиві відгуки хворих і карні розслідування стосовно деяких лікувальних установ посилюють обговорення щодо принципів вибору партнерів НСЗУ. Імідж лікарні повинен стати новим показником при укладанні угод за державні кошти.
В українській системі охорони здоров’я держава все більше передає частину лікарських послуг приватним лікарням. Такий підхід відповідає суті медичної реформи: хворий має право вибирати лікарню, а гроші “прямують за хворим”. Але в цій моделі виникає важливе питання: чи досить якісно держава перевіряє тих, кому фактично довіряє державні гроші та здоров’я громадян? Про параметри вибору партнерів Національної служби здоров’я України, репутаційні ризики та безпеку хворих, читайте у статті УНН.
У моделі, де держава купує лікарські послуги у приватних і муніципальних установах, питання вибору партнерів стає не лише технічним, а й безпековим. Адже мова йде не тільки про фінансові угоди, а по суті про довіру держави до конкретного приватного медичного закладу і рекомендацію для хворих звертатися саме туди.
Вимоги до цих партнерів досить формальні: наявність ліцензії, апаратури, лікарського персоналу та відповідної інфраструктури. Однак у багатьох державах світу до цього додається ще один важливий параметр – репутація медичної установи та історія її роботи з хворими.
Державні угоди та репутаційні ризики
Оцінка іміджу потенційних партнерів давно застосовується у галузях, де на кону стоять великі фінансові ресурси або суспільна довіра. Мається на увазі, зокрема, система комплаєнсу, яка стала нормою для міжнародного бізнесу та фінансових організацій.
Так, міжнародні банки перед співпрацею вивчають партнерів не тільки з юридичного боку, а й з точки зору репутаційних ризиків. Причина проста: навіть формально легальна операція з партнером, навколо якого є підозри чи скандали, може створити системні небезпеки для цілої компанії.
Аналогічний принцип є актуальним і для медицини. Особливо важливо це в умовах війни, коли українська система охорони здоров’я і без того функціонує в умовах значного навантаження.
Як зазначав в коментарі для УНН колишній міністр охорони здоров’я Олег Мусій, українська система охорони здоровʼя досі не має чітких механізмів, які дозволяли б оцінювати якість роботи лікувальних установ і реагувати на можливі порушення.
Контролю якості практично не існує, тому що не існує критеріїв оцінки, досі вони ніким не запроваджені. Ніким: ні МОЗ, ні НСЗУ. Тому показники контролю, на жаль, одне із болісних тем і місць, яких поки що в нашій системі належним чином, так це мало б бути, нема
– розповів ексміністр охорони здоров’я Олег Мусій.
Угоди НСЗУ з клінікою Odrex
Одним із прикладів небезпечної співпраці є угоди НСЗУ зі скандальною одеською приватною клінікою Odrex. Як раніше повідомляв УНН, клініка згадується у 10 кримінальних справах, пов’язаних з підозрами у шахрайстві та невідповідному виконанні медичних обов’язків.
Крім того, в публічному просторі регулярно з’являються розповіді пацієнтів, які говорять про можливі проблеми під час лікування у цій лікарні. Частина таких розповідей публікується на Telegram-каналі StopOdrex. Який після багатьох блокувань сайту за позовами Odrex, створили сім’ї померлих в клініці хворих і люди, які вважають себе постраждалими від лікування там.
Разом з тим важливо відзначити, що сам факт наявності кримінальних проваджень не означає встановлення вини лікарні або його співробітників, оскільки остаточні висновки у таких справах може робити тільки суд.
Однак сам розмах громадського обговорення навколо клініки актуалізує питання, щодо підходів держави до вибору партнерів. Зараз, незважаючи на публічні скандали, Odrex залишається одним із найбільших приватних партнерів НСЗУ. За даними самої служби, тільки в 2023 році клініка отримала більше 53 млн грн державного фінансування в рамках Програми медичних гарантій.
А в 2026 році клініка Odrex працює відразу за декількома пакетами державної програми медичних гарантій: первинна допомога, лікування інсультів та інфарктів, реабілітація.
Очевидно, формально така співпраця не суперечить чинним правилам Програми медичних гарантій. Але сама ситуація ставить ширше питання: чи достатньо державі перевіряти тільки технічну відповідність лікувальних установ вимогам, якщо навколо одного з найбільших партнерів виникають карні розслідування, публічні скарги хворих і громадські обговорення щодо якості надання допомоги.