Я не пам’ятаю, як тоді доїхала в село: історія ВІЛ-позитивної жінки з Кіровоградщини

Про ВІЛ-позитивний статус Наталя дізналася у шістдесят.

Запустила городи, домашнє господарство і забула тоді підсолити борщ… Якщо про ВІЛ-статус дізнаються в селі, що з нею буде?

Наталя проходила тестування експрестестами у сімейної лікарки. Власне, та і повідомила, що результат позитивний.

«Я була, як сполохана пташка. Здавалося, страх за життя мене полонив назавжди. Я немов закам’яніла. Точно, нагадувала якийсь пам’ятник невідомій людині, якої вже не існує… Я не знала, що з ВІЛ можна жити. У голові крутилися написи з плакатів «СНІД – чума ХХ століття»… Я не пам’ятаю, як доїхала на автобусі в село. Як я почала готувати вечерю, але борщ не посолила. І тоді чоловік запитав: «Що з тобою?…». І своїми словами він мене ніби приземлив, але я не розповіла насправді, що не так», – пригадує пані Наталя.

Того вечора згадала, як сімейна лікарка розповіла їй, що вона може за моральною підтримкою звернутися до соціальної працівниці проєкту HealthLink «Прискорення зусиль України з метою подолання епідемії ВІЛ», що втілюється за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

Жінка так і зробила, зателефонувавши ввечері соціальній працівниці. Уже наступного дня вона знову їхала в район на консультацію.

«Ми зустрілися в лікарні, в окремому кабінеті. Я розповіла Наталі про нашу благодійну організацію «100 відсотків життя. Кропивницький», як ми можемо їй допомогти. Вона була настільки стривожена, що не знала, як себе поводити, що запитувати. Наталя взяла себе в руки і вислухала мене уважно. Ми домовилися, що дочекаємося з нею результатів ІФА і тоді будемо приймати рішення. Відтоді ми з нею весь час на зв’язку. Наталя розповідала про свої співпереживання і страхи, що хтось може дізнатися, що в неї ВІЛ», – ззаначила соціальна працівниця Анна Мельниченко. 

За результатами ІФА у Наталі ВІЛ-позитивний статус підтвердився. За той час жінка змирилася і готова була почати лікування.

«Розповіла їй про лікування, яке життєвонеобхідне для неї. Ми домовилися, що я буду передавати їй АРТ-терапію. Так і робимо вже кілька місяців поспіль. Наталя телефонує і каже, що після таблеток їй краще: у неї не паморочиться голова, немає припливів нудоти. Зараз ми на етапі, щоб жінка розповіла чоловіку про свій ВІЛ-позитивний статус. Це шлях, який моя клієнтка пройде», – додає Анна. 

Наталя – одна із 23 клієнтів з Кіровоградщини проєкту HealthLink, яким допомогли соціальні працівники за останні три місяці розпочати лікування заради їхнього здоров’я, безпечного життя.

Джерело: zpu.kr.ua

No votes yet.
Please wait...

Читайте также:

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.