Народний артист України Володимир Мойсеєнко не лише талановитий гуморист, а й щасливий батько двох дітей. Доньці артиста Лізі – 18, синочкові Іллюші лише 7. Здебільшого велика різниця у віці дітей – додатковий клопіт для батьків. Кожній дитині хочеться одержати якнайбільше батьківської любові.
– Володимире, як Ліза поставилась до того, що в неї народився молодший брат?
– Звісно, вона ревнувала нас до молодшенького, але тоді намагалася цього не показувати. А нещодавно розповіла нам, як вони з подружками сім років тому колективно задумали розпочати самостійне життя. І все тому в них народилися молодші брати та сестри. Дівчатка скаржилися одна одній, що вони почуваються непотрібними батькам, обділеними увагою. Але згодом ці образи минули. Ми з дружиною всіляко показували дітям, що любимо їх однаково.
Виховуючи першу дитину, батьки «проходять курс молодого бійця». Навчаються на власних помилках. Які уроки ви винесли при вихованні Лізи?
Ми з дружиною ніколи не сприймали виховання дітей як якусь роботу. Щойно у нас з’явилася старша дочка – вирішили, що в жодному разі не брехатимемо своїм дітям. Коли батьки говорять дітям одне, а самі роблять інше – діти не розуміють, чи можна їм вірити взагалі. Ще ми встановили кілька принципових «не можна». Ці непорушні правила стосуються і сина, і дочки.
– І чого ж не можна робити Лізі й Іллі за жодних умов?
– Брехати. І не тільки. Про інші «не можна» я промовчу. Але у нашій сім’ї більше «можна», ніж «не можна». Діти в багатьох випадках звикли самі ухвалювати рішення. Приміром, нещодавно нашому синові в школі запропонували взяти участь у демонстрації одягу. Але сказали про це не хлопчикові, а його мамі – моїй дружині. Дружина відповіла: «Я поцікавлюсь у нього. Якщо захоче – будь ласка. Нехай вирішує сам. Не я ж виходитиму на подіум». Учителі були здивовані. Як це так – питати у семирічної дитини, хоче вона щось робити чи ні! Іллюша відмовився брати участь у показі. Ми його не змушували.
– Ваші діти часто б’ються?
– Ні. Раніше у них були невеликі конфліктики, але до бійки не доходило.
– Як син і дочка ставляться до того, що їхній батько знаменитість? Вони підкреслюють це у спілкуванні з однокласниками?
– Ні. У нас вдома немає культу особистості тата. Квартира не завішена афішами та моїми нагородами. Є лише одна фотографія 20-річної давнини, де ми з Володею (Данильцем) працюємо в Новомосковську. Удома тато чистить картоплю, миє посуд, забиває цвяхи, лагодить розетки.
Якось старша донька розповідала, що на певному етапі життя оточуючі частенько їй казали: «Певна річ, у тебе все в житті вдасться. Твій тато – знаменитість». У результаті вона мені якось каже: «Мабуть, я зміню прізвище на мамине». На що я відповів: «Я тобі зміню!»
– А яку професію вибрала ваша донька?
– Вона вступатиме до Університету культури на факультет «режисер кіно і телебачення». І це її вибір, я не втручався. Сам два місяці тому дізнався, куди Ліза збирається вступати.
Володимире, як, на ваш погляд, треба виховувати дівчинку, щоб вона виросла справжньою леді, а хлопчика – щоб він став джентльменом?
– Я вважаю, у вихованні доньки величезна роль приділяється батькові, а хлопчика – матері.
Мені перші уроки поведінки справжнього джентльмена дала саме мама. Оскільки коли мужики щось говорили – це всерйоз не сприймалося. Але якщо мама вчила подавати руку жінці при виході з транспорту, їсти з ножем і виделкою, я це сприймав. І запам’ятав на все життя. Вона розповідала мені, яким має бути справжній чоловік. До чого він повинен прагнути. До того ж, уроки хорошого тону почалися років із семи – восьми.
Зараз я пояснюю доньці, якою вона повинна бути. Які речі й вчинки неприпустимі та чому. Розповідаю, що не можна бути зарозумілою за жодних умов. Плюс я завжди нагадую їй: тобі не уникнути підвищеної уваги та нагадувань, хто твій батько. І якщо якісь провини, помилки іншим зійдуть із рук, тобі – ніколи. І ти маєш бути до цього готова.
Джерело: lady.tochka.net
