«Допомагаючи дитині в підготовці домашніх завдань, стежте за тим, щоб під час навчання у дитини з’являлися та розвивалися дві найважливіші якості», – радить педагог:
– Перша – вміння говорити, послідовно й аргументовано відстоювати свою думку.
– Друга – знати теорію й вміти застосовувати її на практиці.
Розгляньмо алгоритм підготовки домашнього завдання на основі цих постулатів.
Готуємо письмове завдання
Математика, російська мова та інші письмові предмети складаються з двох рівноправних частин: теорії та її практичного використання. Обов’язково перевір, чи засвоїла дитина задану теорему або правило правопису. Чи розуміє вона їх зміст, чи немає в її діях безглуздого зазубрювання.
Якщо дитині вдалося швидко, буквально миттєво, схопити алгоритм розв’язання задачі, але вона не розуміє при цьому змісту теореми, на використанні якої будується задача, то буквально через кілька уроків алгоритм розв’язку вивітриться з її пам’яті. Таким же мертвим капіталом лежатиме в її пам’яті зазубрена теорема, якщо не підкріпити її практичними задачами. Допоможи дитині з’єднати теорію із практикою!
Важливий нюанс: якщо дитині ніяк не дається в повному обсязі зрозуміти зміст якого-небудь закону з хімії або фізики, нехай вона все-таки зазубрить. Це той випадок, коли із двох бід вибирають меншу. Зміст зазубреного правила може «розкритися» на найближчих уроках. Цілковите зневаження назавжди вбиває шанси бути засвоєним.
Як допомогти учневі при підготовці до усної відповіді?
Переказ тексту – відмінне тренування мовного апарату. Звертай увагу не лише на правильно переданий зміст тексту, а й на манеру говорити. Мова сучасних дітей буяє слівцями «типу», «ну, я така… » тощо. Не бійся збити дитину, вміння відновлювати перебіг думки – прекрасна навичка, формувати яку треба з дитинства.
В ідеалі учень молодших класів повинен постійно практикувати докладний переказ. Але на практиці для цього не завжди вистачає часу. Постарайся уникнути основної помилки – контролю над знайомством з першим і останнім абзацом. Так закріплюються навички зубрилки. Краще попроси дитину дати розгорнуті відповіді на запитання, які є до кожного усного уроку.
Загальні правила для будь-якого предмета
– Перевіряй, чи правильно засвоїла дитина значення нових для неї термінів. Май на увазі, що до категорії «незрозумілих» можуть потрапляти не лише вузькоспеціалізовані терміни, а й нове для учня слово із загальноприйнятих.
Наприклад, слово «конфігурація».
– Уточни, чи зрозуміла дитині прийнята в підручнику система скорочень?
– Дитина краще засвоїть урок, якщо дорогою додому ти запитаєш її, що вчили сьогодні на математиці, природознавстві тощо. Чи все їй зрозуміло. У «неформальній» обстановці легше надати навчальному по суті процесу (як інакше назвати короткий переказ уроку?) на ігрову форму. У навчання дитини та її виховання є одна загальна властивість – обидва процеси не терплять епізодичності.
Якщо успішність дитини викликає серйозну стурбованість, тримай шкільні проблеми дитини в постійній зоні своєї уваги, шукай у повсякденному житті події, явища, приклади, використання яких могло б допомогти дитині зрозуміти матеріал. Наприклад: дитина не розуміє, як сила тертя впливає на швидкість? Зледенілі дороги й особливості руху по них автомобілів – прекрасна ілюстрація до уроку).
– не сваріть школяра за погані оцінки. Наголосіть, що вас дивує таке ставлення до предмета або те, що цей предмет виявився серед «нелюбимих». Уникайте фраз «Я теж не любила в школі фізику». Це закріпить у свідомості дитини спадкоємне право на нелюбов до якогось предмета.
Джерело: lady.tochka.net
