Кабінет Міністрів України запровадив новий порядок здійснення міжнародних передач товарів військового та подвійного призначення. Цей механізм діятиме протягом воєнного стану та додатково шість місяців після його завершення. Проте, експерти зазначають, що ключові бар’єри, такі як необхідність міжвідомчого погодження та наявність фінансових ризиків, суттєво не змінилися.
Уряд України запровадив оновлений механізм контрольованого експорту озброєнь та оборонних технологій, який буде чинним до завершення воєнного стану та ще протягом шести місяців після його скасування. Хоча це рішення покликане відкрити нові можливості для експорту оборонної продукції, воно не усуває фундаментальних перешкод, що існували в чинній системі експортного контролю. Видання УНН аналізує, які зміни були внесені, а які аспекти залишилися незмінними.
Документ, що регулює ці питання, – це Постанова Кабінету Міністрів України від 1 липня 2026 року №875 “Порядок здійснення міжнародних передач товарів військового призначення та подвійного використання на період дії правового режиму воєнного стану в Україні”.
Суть нових урядових правил
Відтепер розгляд заяв на отримання дозволу на експорт має тривати не довше 30 календарних днів. Особливо це стосується держав-партнерів, які беруть участь у програмах на кшталт Drone Deal, – для них погодження з міжвідомчою комісією не вимагається.
Цей механізм застосовується до експорту товарів військового призначення, продукції подвійного використання та технологій вартістю від 15 мільйонів гривень. Важливо зазначити, що для комплектуючих цей вартісний поріг не діє. Список країн, куди дозволено експорт, формується Міністерством закордонних справ, а перелік критично важливих товарів, експорт яких заборонений, визначатиме Міністерство оборони.
Ключовим вимогою для виробника є підтвердження його спроможності виконувати експортні замовлення без шкоди для забезпечення державних потреб.
Технології можуть передаватися без втрати прав інтелектуальної власності, але з обов’язковим контролем реекспорту. Крім того, передбачено 20-відсотковий платіж від вартості товарів, виготовлених за цими технологіями, у разі їх подальшого продажу іншим державам.
Експерти вже висловлюють занепокоєння щодо половинчастості ухвалених рішень.
Наголошується, що новий порядок не скасовує фундаментальні елементи системи експортного контролю. Він не усуває необхідність реєстрації та попередньої експертизи товарів у Державній службі експортного контролю. Також не скасовано вимогу щодо міжвідомчого погодження з Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки, Головним управлінням розвідки, Міністерством оборони та іншими відповідними органами. Процедура не стала універсально доступною для всіх країн, і зберігається фінансовий ризик для компаній, які змушені сплачувати значні кошти ще до отримання остаточного дозволу.
Тому робити висновки про кардинальне спрощення експортних процедур наразі передчасно.
30 днів: реальний термін чи лише частина процедури?
Одним із головних аспектів нового порядку є заявлений 30-денний термін розгляду заяви на отримання дозволу.
“Для бізнесу це звучить обнадійливо. Однак, ці 30 днів не слід розглядати ізольовано від інших етапів процедури. Новий порядок не скасовує обов’язкову попередню експертизу товарів у Держекспортконтролі. А така експертиза, згідно з чинним законодавством, може тривати до 60 днів”, – зазначає Андрій Мінаков, заступник генерального директора ТОВ “Інкомпас” та член громадської ради при Держекспортконтролі України.
За його словами, це означає, що загальний час очікування може досягти 90 днів: 60 днів на попередню експертизу та 30 днів на розгляд заяви. Такий термін не можна вважати значним прискоренням, адже він фактично відповідає попереднім стандартним термінам, з якими стикався бізнес.
Тому ключовим питанням є не сама цифра “30 днів”, а реальний сукупний час, необхідний для отримання дозволу від моменту першого звернення компанії.
Міжвідомче погодження: головна перешкода залишається
Найсуттєвішою проблемою для експортерів історично було не стільки оформлення документів, скільки непередбачуваність процесу міжвідомчого погодження.
Новий порядок не скасовує необхідності узгодження з СБУ, Службою зовнішньої розвідки, ГУР, Міністерством оборони та іншими відомствами. Саме на етапі цих погоджень, за досвідом ринку, найчастіше траплялися відмови у наданні дозволів.
“Цей фактор зберігся. І це найважливіше, що бізнесу слід усвідомлювати щодо нового порядку. Навіть якщо процедура включає певні терміни або елементи мовчазного погодження, без зміни логіки міжвідомчої оцінки непередбачуваність залишається”, – пояснює Мінаков. Він наголошує, що компанія може мати всі необхідні документи, контракт і покупця, але кінцеве рішення все одно залежатиме від позиції кількох органів, чиї критерії не завжди зрозумілі для учасників ринку.
“Для бізнесу це означає одне: формально процедура змінилася, але ключовий ризик відмови нікуди не зник”, – додає представник ТОВ “Інкомпас”.
30% авансового платежу: фінансова ризикованість
Ще одним проблемним аспектом, на думку Мінакова, є вимога щодо авансової сплати частини вартості товарів.
“Для деяких операцій компанія зобов’язана сплатити до бюджету до 30% вартості товарів ще до отримання остаточного дозволу. Це не лише фінансове навантаження, але й момент сплати. Якщо бізнес сплачує значну суму наперед, а потім отримує відмову, це вже перетворюється на фінансову рулетку, особливо якщо держава залишає ці кошти собі у разі відмови”, – вважає експерт.
Для виробників оборонної продукції 30% від вартості товару – це не просто збір, а обігові кошти, які могли б бути спрямовані на виробництво, закупівлю комплектуючих, виплату заробітної плати, дослідження та розробки, або ж на розширення виробничих потужностей.
Мінаков переконаний, що такий платіж може бути суттєвим навіть для великих компаній, а для малих та середніх виробників він може стати непереборною перешкодою.
“У підсумку, держава нібито відкриває шлях для міжнародних передач, але водночас встановлює високий фінансовий бар’єр. Не кожна компанія зможе або захоче ризикувати такими коштами до ухвалення остаточного рішення”, – зазначає представник компанії “Інкомпас”.
Обмежений географічний доступ
Важливою особливістю нового порядку є його обмежена географія застосування.
“Він працюватиме лише стосовно певного кола держав. Тобто, компанії недостатньо мати товар, контракт і покупця; країна призначення має входити до визначеного переліку, а сама операція повинна пройти всі необхідні погодження”, – пояснює Мінаков.
Хоча це рішення зрозуміле з точки зору безпеки в умовах війни, з точки зору бізнесу це означає, що механізм буде доступним лише для обмеженої кількості країн.
“Це не повноцінне відкриття ринку, а скоріше контрольований режим вибіркового допуску. Якщо критерії формування переліку країн не будуть чіткими та прогнозованими, компаніям буде складно планувати свою довгострокову міжнародну стратегію”, – додає фахівець.
Що насправді спростилося?
“Якщо говорити відверто, реальне спрощення в новому порядку існує. Але воно одне: експортери більше не мусять отримувати окремі повноваження на експорт товарів військового призначення за старою процедурою. Це важливо, адже раніше отримання таких повноважень могло тривати до пів року”, – каже Мінаков.
Для компаній, які тільки виходять на міжнародні ринки, це дійсно позитивна зміна.
“Проте це не означає, що вся процедура стала простою. Це означає, що один значний етап було прибрано. Водночас збереглися попередня експертиза, міжвідомче погодження, обмеження за країнами, значна передоплата та ризик відмови. Крім того, компанії, які вже серйозно планували експорт, ймовірно, вже пройшли процедуру отримання відповідних повноважень. Тому для частини ринку це спрощення не буде революційним”, – наголошує Мінаков.
На думку представника компанії “Інкомпас”, рішення уряду не є радикальним спрощенням чи повноцінним відкриттям ринку. Це спеціальний порядок воєнного часу, який створює можливості для міжнародних передач, але залишає більшість ключових ризиків незмінними.
“Новий порядок не скасовує реєстрацію та попередню експертизу товарів у Держекспортконтролі. Не усуває міжвідомче погодження, яке було основним джерелом відмов. Він не гарантує, що 30 днів на папері не перетворяться на 90 днів на практиці. Він не робить механізм доступним для всіх країн і створює значний фінансовий ризик через необхідність сплати суттєвої частини вартості товару до отримання дозволу”, – вважає Мінаков.
Отже, сьогодні головне питання не в тому, чи дозволено міжнародні передачі формально. Головне – чи стане цей порядок реальним робочим інструментом для бізнесу.
Наразі відповідь на це питання залишається невизначеною.
Українському оборонному бізнесу вкрай потрібні міжнародні ринки. Однак, як підкреслює Мінаков, йому потрібні не лише формальні дозволи. Йому необхідні прогнозовані терміни, зрозумілі критерії погодження, адекватна вартість доступу та процедура, яка не змушуватиме виробника ризикувати значними коштами до ухвалення державою остаточного рішення.
Порада від Світ Захоплень: Ця новина є важливою для українських підприємств оборонної галузі, оскільки вона інформує про зміни в правилах експорту продукції. Хоча оновлення не усуває всіх перешкод, воно може спростити певні етапи для компаній, які прагнуть вийти на міжнародні ринки. Важливо уважно вивчити нові умови та потенційні ризики, щоб ефективно скористатися новими можливостями.