У Верховній Раді обговорюють вдосконалення кримінальної відповідальності за лікарську недбалість після гучної “Справи Odrex”. Депутати Вікторія Вагнер та Оксана Дмитрієва акцентують увагу на потребі внесення змін до статті 140 КК України та модернізації експертної системи з метою забезпечення охорони прав пацієнтів і лікарів.
Смерть хворого на операційному столі, у стоматологічному кабінеті чи під час лікування в лікарні – це біда, яка в Україні часто перетворюється на тривалий судовий процес без завершення. Гучна “Справа Odrex” та численні звістки про смерть хворих у стінах лікарень висвітлили загальну проблему беззахисності українського пацієнта та водночас зосередження кримінальної відповідальності виключно на лікарях. У відповідному комітеті парламенту визнають – умови гри необхідно змінювати, інформує УНН.
Про необхідність корегування законодавства у розрізі кримінальної відповідальності за неналежне виконання професійних обов’язків медичними працівниками заявила народний депутат, член медичного комітету Верховної Ради Вікторія Вагнер. З її слів, існуюча редакція статті 140 Кримінального кодексу України (неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх обов’язків, що призвело до тяжких наслідків для пацієнта (смерть, інвалідність). Карається обмеженням або позбавленням волі на строк до 2 років (ч. 1) або до 3-5 років (ч. 2, якщо потерпілий — неповнолітній), не дає змоги результативно карати за смерть хворого.
На мою думку, чинна редакція ст. 140 КК України не є достатньо результативною саме як інструмент притягнення до відповідальності у випадках смерті пацієнтів, оскільки її склад і доказові стандарти в реальних справах часто роблять результат (обвинувальний вирок) малоймовірним. По-перше, вкрай важко довести причинний зв’язок “дія або бездіяльність і як результат смерть” поза обґрунтованим сумнівом. По-друге, оціночні формулювання (“неналежне виконання”, “тяжкі наслідки”) залишають місце для різних тлумачень і роблять провадження вразливими до виправдань через недоведеність складу. Також увага на конкретному працівнику, тоді як у багатьох смертельних випадках причина системна: чергування, маршрутизація, брак обладнання або ліків, протоколи, управлінські рішення. Кримінальний процес “персоналізує” провину там, де вона може бути організаційною
– вважає Вікторія Вагнер.
Розгляд справ про медичну недбалість безпосередньо залежить від якості та неупередженості судово-медичної експертизи. Саме тому, як пояснює Вагнер, питання змін до кримінальної відповідальності за ст.140 КК неможливо відокремити від модернізації експертної системи. У парламенті вже розглядають законопроєкт № 6284-2 “Про судово-експертну діяльність”, який передбачає зміни підходів до організації та контролю здійснення судових експертиз.
Санкції ст. 140 відносно м’які, що зменшує і превентивний ефект, і мотивацію сторін рухати справу до результату. Головна проблема – доведення, тому посилення санкцій само по собі не розв’яже ключову проблему. Якщо рухатися до змін, я б розглядала пакет, який підвищує і справедливість для пацієнтів, і юридичну визначеність для медиків. Найкращий результат може бути через поєднання: уточнення стандартів або рівнів провини з реформами експертизи та розслідування, а також дієві цивільні механізми компенсації. Система розслідування “медичних” справ потребує змін, не лише в санкціях, а й в процедурі: незалежність експертизи, прозорий розподіл, і жорсткі терміни на призначення та виконання експертиз. КПК декларує обґрунтовані терміни, але без судового контролю та процесуальних “стоперів” справи можуть тягнутися роками
– заявила Вікторія Вагнер.
Подібної позиції і народний депутат, заступник голови медичного комітету Верховної Ради Оксана Дмитрієва. Вона також акцентує увагу на необхідності розрізняти професійну помилку, кримінальну недбалість і системні управлінські прорахунки.
Резонансні медичні справи, які роками перебувають у судах, свідчать про системну проблему. Питання не тільки в суворості кримінальної відповідальності, а в тому, що в українському законодавстві досі немає чіткого розмежування між кримінальною недбалістю, професійною помилкою та системним дефектом організації медичної допомоги. Через це сім’ї пацієнтів роками чекають справедливого рішення, а лікарі працюють у постійному страху кримінального переслідування навіть у складних клінічних ситуаціях. Така модель не формує ні довіри, ні безпеки. Україні потрібна система, яка одночасно захищає права пацієнтів, забезпечує справедливу професійну оцінку для лікарів і розподіляє відповідальність не тільки на виконавця, а й на заклад та управлінські рішення. Я переконана, що ми маємо перейти від реакції на окремі трагедії до створення прозорих і передбачуваних правил, які підвищать довіру до медичної системи
– вважає Оксана Дмітрієва.
Нагадаємо
Поштовхом до нової хвилі законодавчих дискусії стала гучна “Справа Odrex”. Після смерті бізнесмена Аднана Ківана у стінах скандальної клініки Odrex, історія отримала широкого розголосу. Згодом виявилося, що клініка Odrex та її медичні працівники фігурують у 10 кримінальних провадженнях за статтями про неналежне виконання професійних обов’язків, шахрайство та навмисне вбивство.
На тлі публікацій у медіа та численних історій колишніх пацієнтів і їхніх родин сформувався рух активістів StopOdrex, який збирає та анонімно публікує у Telegram відгуки людей про лікування в скандальній клініці. Саме ця справа виявила системну проблему: в Україні пацієнт залишається фактично незахищеним, а відповідальність у складних “медичних” справах концентрується переважно на конкретних лікарях.
При цьому організаційні та управлінські рішення лікарень рідко стають об’єктом належної правової оцінки. Виникає ситуація глибокої несправедливості: саме адміністрація клініки формує внутрішні правила та створює систему, в якій змушені працювати медики. Однак, коли справа доходить до суду, лікарі стають “відбувайлами”, тоді як керівництво медустанов залишається в тіні та не несе жодної відповідальності.