На пошту lady.tochka.net прийшов лист від нашої читачки:
«Хочу розповісти історію з життя, що вразила мене до глибини душі. Мені дуже хотілося назвати реальне ім’я жінки, яка здійснила, на мій погляд, подвиг.
Але все-таки я цього не робитиму: адже ми з більшою готовністю кидаємо в близького каменем, ніж захоплюємося чиїмось добрим серцем. Тому називатиму цю жінку Танею.
Усі події розгорталися на моїх очах буквально в сусідньому під’їзді. Протягом двох місяців, одне за одним, пішли з життя двоє молодих людей, батьки 14-річної дівчинки та малюка 3,5 років. Про те, що померлі були ВІЛ-інфіковані, ми дізналися з документів, знайдених у квартирі після їхньої смерті.
Що робити з дітьми?
© THINKSTOCKВідповідь на це запитання прийшла не одразу. Погодьтеся, треба мати чималу мужність і зовсім особливу душу, щоб звалити на свої плечі турботу про чужих дітей. Але це в тому випадку, якщо діти здорові… А якщо діти ВІЛ-інфіковані?
На жаль, після проведеного обстеження з’ясувалося, що молодша дитина ВІЛ-інфікована. А трохи пізніше з’ясувалось, що Тетяна вагітна…
Я не можу стримати сліз, коли думаю про те, що ці двоє дітей живуть зараз не в дитячому будинку, а в сім’ї. Так, Тетяна та її чоловік взяли осиротілих дітей у свою сім’ю. І живуть тепер вп’ятьох: Таня з чоловіком, нещодавно народжена рідна дитина та двоє прийомних. Нагадаю: в молодшенького – ВІЛ-інфекція.
Звісна річ, цю історію довго обговорювали у дворі. І не всі вбачали подвиг у цьому вчинку. Дуже багато шукали вигоду: мабуть, одержують за дітей чималі гроші. Деякі відверто називають Таню дурною: хіба можна ризикувати здоров’ям власної дитини, залишаючи в сім’ї ВІЛ-інфіковану!
© THINKSTOCKАле я знаю Таню ближче. Знаю, як тяжко далося їй це рішення. На одній шальці терезів була ціла купа сумнівів, а на іншій – тільки добре серце. Серце перемогло».
lady.tochka.net: ми зв’язалися з Ладою Булах, директором КМВ ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ» і поставили їй запитання про реальність цієї історії.
– Так, це абсолютно реальна історія, – відповіла нам Лада. – І історія дуже непроста. Жінка, названа вами Тетяною, не одразу погодилася на оформлення опіки над цими дітьми.
Вона зателефонувала нам невдовзі після похорону з запитанням «Що мені робити з дітьми?» Спершу ми постаралися взяти на себе якнайбільше: намагалися забезпечити цю сім’ю продуктами, медикаментами, забезпечили медичне обстеження.
Найважче було після постановки діагнозу молодшому. Уявіть: вагітній жінці пропонують оформити опіку над двома дітьми, одна з яких ВІЛ-інфікована. Хто зважиться на це без сумнівів? Ми зробили все, що могли. Діти залишилися в цій сім’ї.
Але мушу сказати, що цей випадок – не унікальний
Над проблемою виховання ВІЛ-інфікованих дітей у сім’ї, а не в дитячому будинку, ми працюємо з 2005 року. За цей час нам вдалося знайти названих батьків для трьох ВІЛ-інфікованих дітей, одна дівчинка знайшла свою рідну маму.
© THINKSTOCKЩе 11 дітей не потрапили в дитячі будинки завдяки тому, що в ситуацію вчасно втрутилися наші працівники й вмовили родичів забрати дітей у свої сім’ї.
Робота наших співробітників – дуже нелегка. Надто сильне в суспільстві упередження проти людей, інфікованих ВІЛ. Але водночас ще не остаточно занепав традиційний для нашого народу звичай не кидати дітей у біді. Раніше ж осиротілих дітей здебільшого забирали родичі або сусіди.
Ми дуже сподіваємося на те, що зможемо допомогти ні в чому не винним ВІЛ-інфікованим дітям жити не в дитячих будинках, а в сім’ях.
Ми продовжуємо публікацію листів від наших читачів на різні теми. Пиши про те, що тебе хвилює, на [email protected].
Дізнайся також, що треба зробити,шоб ВІЛ-інфікована жінка народила здорову дитину
Джерело: lady.tochka.net
