5 переконань, які псують наше життя

5 переконань, які давно пора передивитися © depositphotos

Переконання допомагають маневрувати у хаосі навколишнього світу і приймати рішення в умовах, коли не вистачає інформації. Не варто сліпо пологатися на них. Ніхто не може бути прав на 100%, а деякі засвоєнні істини взагалі небезпечні. 

Тому варто навчитися більш скептично відноситися до самих розповсюджений переконань. Коли ти зробиш це, придивись і до решти свої думок, які приймаєш як давність. Відточуй цю навичку — і ти будеш рідше потрапляти у пастки омани. А tochka.net  як раз зібрала 5 розповсюджених переконань, які часто заважають жити. Розберемося?

Між “я знаю, що роблю” і повним егоізмом дуже тонка грань. © depositphotos

На перший погляд таке переконання здається корисним. Начеб-то віра в свої сили мотивує та допомагає досягати кращих результатів. Але все може обернутися зовсім інакше. Просто пригадай всіх тих людей, які вчиняють як повні ідіоти, але при цьому переконані, начеб-то знають, що роблять. 

Якщо надто віриш в те, що робиш, то починаєш виправдовувати свої дурні вчинки, з трудом сприймаєш конструктивну критику та ігноруєш хороші пропозиції. Іншими словами, між “Я знаю, що роблю” та повним егоїзмом дуже тонка грань. 

Прийми той факт, що ти не завжди знаєш, що робити, і що це нормально. Пам’ятай: саме розуміння того, що ти чогось не знаєш, допомагає навчатися новому і адаптуватися до змін. А щоб це було можливим, треба не боятися помилятися. 

Залиш слово “справедливість” для судових засідань. У звичному житті воно створює більше проблем, чем вирішує.  © depositphotos

Пам’ятаєш, як в дитинстві, коли батьки відмовлялись тобі щось купити, ти вигукувала “Так нечесно!”, а вони відповідали, що життя взагалі нечесна штука? Але зараз ти, напевно, і сама переконалась – це так.

А що якщо проблема не в несправедливості життя, а в нашому визначенні справедливості? Ми признаємо, що життя кожної людини рівнозначне, а від цього чомусь переходимо до думки,  що всі ми маємо бути однаково обдаровані долею. Але ж це нісенітниця. 

Звісно, “несправедливо”, що хтось не такий вродливий, як Анджеліна Джолі, або в когось рідка генетична хвороба, яка може звести до могили до 60 років. Але людина все одно має щось робити, а не сидіти на місці. І через це буде старатися ще більше. 

У житті є речі, які ми можемо контролювати, і ті, які не можемо. Краще витрати час та сили на те, що в нашій владі, а решта хай йде лісом. 

І взагалі, звідки ти знаєш, що через 10 років те, що сьогодні здається жахливим, не обернеться великим подарунком долі? Або твоє сьогоднішнє захоплення не заведе тебе на дно? Залиш слово “справедливість” для судових засідань. У звичному житті воно створює більше проблем, чим вирішує. 

Всі ми начебто розуміємо, що матеріалізм та постійне споживання – це погано, але все одно так чи інакше постійно хочемо більше. Відмовившись від одного виду споживання, ми одразу ж знаходимо йому заміну. 

Наприклад, багато мілленіалів не мріють про квартиру і машину, як мріяли їх батьки, зате хочуть споживати якмога більше вражень: ще більше мандрувати, ще більше пробувати нового, мати більше друзів, більше веселощів, більше можливостей. 

Але, як не парадоксально, коли в нас більше варіантів вибору, ми відчуваємо себе ще більш нещасними, а не щасливішими. В погоні за свіжими враженням стаємо загубленими, а не цілісним. Як говорив римський філософ Сенека, бідний не той, хто має мало, а той, хто прагне більшого. 

Не зрозумій неправильно, новій враження та нові знайомства важливі, вони можуть багато чому навчити. Просто в певний час прагнення до них починає приносити більше шкоди, ніж користі. 

Прагни до спрощення, а не до накопиченню. Відмовляйся від зайвого та намагайся розірвати коло постійного споживання. Знайди для себе кілка важливих зайнять і людей та присвяти їм свої сили. 

Така одержимість може бути небезпечною. © depositphotos

Цілі – це чудово. Вони потрібні нам, щоб не витрачати життя даремно. Але іноді цілі стають небезпечними. Наприклад, коли ми надто сильно ідентифікуєм себе з ними, забуваючи, що вони мають лише допомагати нам досягати результату,а не ставитися цінністю самим по собі. 

Припустимо, ти вирішила скинути 10 кг, тому що тобі здається, начебто це зробить тебе щасливішою. Якщо емоційно ти так вклалася в цю ціль, що на ній будується вся твоя самооцінка, на тебе чекають різноманітні ризики.

Щоб досягти бажаного, ти можеш бути готова здійснювати сумнівні вчинки або ризикувати здоров’ям. 

Ти не досягла мети – тебе накриває відчай та безнадійність. Тобі здається, ти нічого не варта.

Ти досягла мети, але чомусь відчуваєш порожнечу. Пару секунд ти відчувала екстаз від того, що в тебе вийшло, але він тут же змінився думкою “І що тепер?”

Щоб не опинитися в подібній ситуації, використовуй цілі як орієнтири. Навіть якщо ти скинеш 5 кг, а не 10, то все одно рухаєшся в правильному напрямку. А це головне. 

Використовуй цілі як орієнтири. © depositphotos

Будь обережною з саморозвитком, він може перетворитися на залежність. Намагаючись розібратися з якоюсь реальною проблемою в собі, багато “підсаджуються” на відчуття особистого прогресу. І починають витрачати купу часу, оптимізуючи кожен свій крок, пробуючи все нові і нові методи продуктивності та як тільки можна покращуючи себе. 

Така одержимість небезпечна. 

Ти так зациклюєшся на собі, що тобі стає важко зрозуміти тих, хто не пов’язаний напряму з твоїми прагненнями. ти перестаєш насолоджуватися життям,в тому числі своїми досягненнями. Ти потрапляєш у пастку своїх цілей, вважаючи все що не пов’язане з ними — марна витрата часу. 

Не забувай, що найцінніші миті в житті не знайдеш в календарі і списку справ. Ми переживаємо їх, коли робимо щось спонтанно або дозволяємо собі розслабитися. Зіграти у гру, посміятися з другом, поговорити з дитиною, почитати книжку, поспати подовше — іноді варто робити щось просто так, заради самого процесу. 

Раніше ми писали про те, як мотивувати дитину читати книги. 

Джерело: lady.tochka.net