Україна запропонувала створення загальноєвропейського щита протиракетної оборони Freyja, який базуватиметься на українській ракеті-перехоплювачі FP-7.x. Хоча європейські країни вже виявили готовність долучитися до цього ambitious допроєкту, його реалізація потребуватиме часу через низку об’єктивних причин.
Новація в європейській обороні: Україна пропонує щит Freyja
Запуск амбітних міжнародних оборонних програм — це завжди складний процес, що вимагає не лише технологічної співпраці, але й досягнення політичного консенсусу, узгодження фінансових аспектів, ретельної перевірки всіх учасників та формування високого рівня взаємної довіри. Саме тому реалізація загальноєвропейської антибалістичної програми Freyja, до якої вже висловили готовність долучитися провідні оборонні компанії та уряди європейських держав, закономірно потребує часу, як повідомляє УНН.
Україна виступила ініціатором створення загальноєвропейського щита протиракетної оборони Freyja. Основою цієї передової системи протиповітряного захисту є українська ракета-перехоплювач балістичних цілей FP-7.x, розроблена українським підприємством Fire Point. Цю розробку часто порівнюють з американською системою Patriot PAC-3. Однак українські ракети значно доступніші за ціною: очікується, що вартість однієї одиниці становитиме близько 700 тисяч доларів США (приблизно 28 мільйонів гривень за курсом 2026 року), тоді як американський аналог коштує 3,8 мільйона доларів США (близько 152 мільйонів гривень).
Як повідомили представники компанії Fire Point, проєкт Freyja був розроблений таким чином, щоб забезпечити можливість інтеграції компонентів іноземного виробництва, зокрема радарів від німецької компанії Hensoldt.
Співзасновник та головний конструктор Fire Point Денис Штілерман наголосив, що ключова перевага проєкту Freya полягає у його незалежності від зовнішнього контролю. Він пояснив, що сучасні західні системи ППО часто мають закриту архітектуру, що дозволяє країні-постачальнику або виробнику зберігати контроль над критично важливими елементами системи.
“Freyja — це система для перехоплення балістичних ракет. Ми запропонували загальноєвропейський щит протиракетної оборони на базі нашої ракети-перехоплювача, відкритої архітектури та програмного забезпечення, яке гарантуватиме кінцевому користувачеві, що система ніколи не буде вимкнена ні заводом-виробником, ні компанією-продавцем, ні країною-продавцем”, — пояснив він.
Свою готовність долучитися до програми протиракетної оборони вже заявила Данія. Також свої наміри взяти участь у проєкті висловили Німеччина, Франція, Норвегія та Швеція.
Крім того, Президент Володимир Зеленський після зустрічі з лідерами Франції, Німеччини та Великої Британії у форматі “Великої трійки” висловив сподівання, що Україні вдасться розробити європейську систему протиракетної оборони спільно з Великою Британією.
“Лондон, Париж, Берлін та інші держави ЄС повинні співпрацювати над створенням альтернативи американській версії”, — зазначив глава держави.
Чому міжнародні оборонні програми рухаються повільно
Військовий експерт Олег Жданов у коментарі УНН підкреслив, що головною перешкодою на шляху реалізації масштабних міжнародних проєктів є не технологічні аспекти, а необхідність узгодження інтересів багатьох держав.
“Коли починаються спільні програми, кожна країна передусім ставить питання: навіщо це нам? Яка буде наша вигода? Де буде виробництво? Хто отримає більше замовлень? Саме навколо цих питань часто виникають суперечки”, — пояснив він.
За його словами, чим більше учасників залучено до проєкту, тим складніше досягти консенсусу.
Окремим викликом залишається питання фінансування. “Відразу виникає питання: хто має платити більше? Великі економіки не завжди готові фінансувати інтереси інших країн. Саме це часто стає однією з головних причин затягування переговорів”, — зазначає Жданов.
Водночас він висловив переконання, що такі ініціативи все ж реалізуються, хоча й не завжди в тому форматі, який планувався спочатку.
“Я думаю, що цей процес (проєкт Freyja — ред.) буде доведений до кінця. Можливо, не в рамках усього Європейського Союзу, а у форматі коаліції держав, які справді зацікавлені у створенні спільної системи протиракетної оборони”, — додав експерт.
Як приклад європейської бюрократії він навів процес ухвалення спільних технічних стандартів. Європейський Союз понад 25 років узгоджував єдиний стандарт зарядного роз’єму для мобільних телефонів. А щодо стандарту звичайної електричної розетки, за його словами, консенсусу немає досі.
“Це демонструє, наскільки складними можуть бути навіть технічні рішення, не кажучи вже про масштабні оборонні програми”, — зазначив Жданов.
Читайте також: Українські оборонні компанії більше бояться європейської бюрократії, ніж росіян – CEO Fire Point
Не лише технології, а й довіра
За словами політичного аналітика Руслана Бортника, ще однією складністю реалізації будь-якого масштабного міжнародного оборонного проєкту є питання довіри між партнерами.
“Тут питання грошей і довіри. Довіри, тому що складні технології країни розвивають десятиліттями. Це передові технології, які забезпечують їм перевагу над іншими державами. Передача таких технологій або їх інтеграція в один продукт потребує максимальної довіри між усіма учасниками”, — пояснив Бортник в ексклюзивному коментарі УНН.
За його словами, йдеться не просто про створення нового озброєння, а про формування нового гравця на світовому ринку систем протиповітряної та протиракетної оборони.
“Такий проєкт, як Freyja, може претендувати на ринки, де сьогодні домінують американські, російські чи китайські виробники. Це десятки, можливо, сотні мільярдів доларів. Очевидно, що існує багато лобістів, які не зацікавлені у появі нового конкурентного продукту”, — вказав Бортник.
На його думку, саме тому будь-який подібний міжнародний проєкт неминуче супроводжується політичним та економічним спротивом.
“Саботажу в таких проєктах буде величезна кількість. Ніхто не зацікавлений в тому, щоб Україна виробляла чи в кооперації виробляла такий проєкт, тому що він буде надзвичайно конкурентний. І американський, і європейський, і інші виробники будуть втрачати гроші. Саботаж буде супроводжувати постійно цей проєкт”, — припустив Бортник.
Без перевірок і аудитів міжнародні проєкти неможливі
Окрім політичних домовленостей та фінансових переговорів, обов’язковою умовою участі у міжнародних оборонних програмах є комплексна перевірка всіх компаній, які претендують на статус партнерів.
Такі проєкти передбачають багаторівневу систему комплаєнсу, аудитів, перевірку структури власності, фінансової прозорості, внутрішніх процедур управління ризиками, систем експортного контролю та відповідності міжнародним стандартам. Тільки після проходження цих процедур компанія може отримати доступ до спільних технологічних розробок та інтегруватися у великі міжнародні програми.
В цьому контексті, українська компанія Fire Point, яка є системним інтегратором програми Freyja, вже пройшла незалежний аудит однією з компаній “Великої четвірки”. Крім того, для участі у міжнародних безпекових проєктах компанії проходять додаткові перевірки з боку урядів держав-партнерів та профільних оборонних структур.
Експерти сходяться на думці, що масштабні оборонні проєкти ніколи не запускаються швидко. Їх реалізація потребує переговорів, узгодження політичних інтересів, фінансових моделей, юридичних процедур та перевірок усіх учасників. Саме тому тривалість підготовки Freyja є лише підтвердженням масштабності проєкту.
Порада від Світ Захоплень:
Ця новина є важливою для розуміння того, як Україна робить внесок у спільну європейську безпеку, пропонуючи інноваційні оборонні рішення. Ознайомлення з деталями проєкту Freyja та викликами його реалізації допоможе вам краще зрозуміти складність міжнародної оборонної кооперації та потенціал українських розробок.