Машиніст – це наче керманич сталевого судна, який направляє його через містечка та ниви. Здається, омріяна професія, про яку багато хто мріяв у дитинстві. Але за фасадом криється дійсність, що скорочує вік.
Розповіді від дружин, дітей і товаришів машиністів часто завершуються скорботно: "рано відійшов", "не дійшов до пенсії", "здоров’я втратив на коліях".
Що по-справжньому нищить тих, хто керує поїздами, і чому пільгова пенсія – це необхідність, до якої слід дожити.
Вібрація, гул і "незримий супротивник"
Машиністи годинами перебувають в металевій будці, яка невпинно труситься та реве.
Вібрація та гук. Це не ніжне похитування, а безперервне дрижання, від якого, як зазначають самі залізничники, "внутрішні органи танцюють". Дизельний агрегат тепловоза, тягові мотори, з’єднання вагонів із рейками – все це продукує вібрацію, яка роками руйнує хребет, суглоби і нервову систему. Додайте сюди безперестанний гамір, який не просто б’є по вухах, але й систематично виснажує нерви.
Електромагнітне випромінювання. Спеціальний "поклін" для машиністів електропоїздів. Контактний провід над головою, потужні двигуни під ногами, високовольтні дроти – все це генерує потужне електромагнітне поле. Хоча кабіни намагаються екранувати, захист ніколи не є досконалим. Деякі з лікарів вважають, що саме це випромінювання спричиняє серцеві приступи, тромби і навіть онкологію у залізничників.
Порушений біологічний ритм. У машиністів відсутній графік з 9 до 18. Сьогодні зміна починається о четвертій ранку, а завтра – о шістнадцятій годині. Організм просто не розуміє, коли засинати, а коли працювати. Цілодобова робота, особливо вночі, збиває всі біоритми. Як кажуть самі машиністи, з часом "відчуття часу доби сильно розмивається". Але організм не обдуриш – такий режим веде до хронічної втоми, проблем із тиском і серцем.
Кожна поїздка — напруга
Відповідальність і острах. Машиніст несе відповідальність за тисячі життів у пасажирському поїзді або за вантаж вартістю у мільйони. Він повинен стежити за сигналами, станом колії, дотримуватися графіка з точністю до секунди. Але найжахливіше – це непередбачувані ситуації: людина на колії, авто на переїзді. Після такого багато хто не може оговтатися місяцями, а деякі покидають професію назавжди.
Безперервний контроль і тиск. Робота машиніста – це постійні перевірки. Передрейсовий медогляд, де від хвилювання може піднятися тиск, і тебе просто не допустять до роботи. Розшифрування поїздок, де за найменшу провину чекає "розбір польотів" і штрафи. Несподівані перевірки від інструкторів і ревізорів. "Найбільше нищив не сам локомотив, а неадекватний командний склад", – сумно кепкують ветерани.
Нічні жахіття на пенсії. Навіть після виходу на пенсію робота не відпускає. Багатьом ще роками ввижаються кошмари: "відмова гальм", "проїзд на заборонений сигнал", "поїзд рухається без управління".
Міцне здоров’я
Існує невесела статистика, що середня тривалість життя машиніста ледь перевищує пенсійний вік, а багато хто не доживає навіть до нього. "Мій зять помер напередодні отримання першої пенсії". Один знайомий – у 52 від інфаркту, інший – у 45 від інсульту.
Звісно, дехто доживає і до 80, але факт залишається фактом: залізниця потребує від своїх людей міцного здоров’я, а натомість забирає його.
І все ж таки, більшість машиністів – шанувальники своєї справи. Як висловився один із них, вже на пенсії з купою професійних захворювань: «Якби почати знову, я б обрав те саме».
Поділитися
⚡ Пульс читачів
Машиністи — це мученики залізниці чи привілейовані симулянти, що хочуть грошей ні за що?
Вже проголосували 1 людина. Долучайтесь до обговорення.
🦾 Це пекло, платіть! 🤫 Досить нити, пільговики! 🤔 Маю власну думку
📊 Карта думок
🦾 Це пекло, платіть! 100% 🤫 Досить нити, пільговики! 0% 🤔 Маю власну думку 0% 💡
Дискусія тільки починається. Будьте першим, хто висловить думку!
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!
__AUTHOR__ __VOTE_ICON__ __VOTE_LABEL__ __DATE__ __TEXT__ __EMOJI__ + Відповісти __REPLIES_COUNT__ __TOGGLE__ Відправити Скасувати 0 / 500