Вісім років тому під час святкування дня народження приятельки я добряче перебрала зі спиртним, впавши лицем на бетонний тротуар, пошкодивши губу та обличчя. Про це повідомляє виданню Daily Mail 41-річна мати двох малюків.
«Ця публікація носить інформаційний характер та базується на особистому досвіді героїні. Вона не є заміною кваліфікованої лікарської консультації. Якщо ви маєте труднощі з випивкою, порадьтеся з лікарем».
Усе почалося ще до свята з пляшки ігристого вина, а під час вечірки мій бокал завжди був наповнений. Коли ввечері я вийшла на паузу для куріння, то, намагаючись погасити цигарку, просто втратила рівновагу.
Лише наступного ранку я усвідомила гірку правду: хоч я і не була п’яницею в традиційному розумінні, моя поведінка щодо алкоголю стала нездоровою. Я балансувала на краю залежності.
Здається, усе добре: ви можете організовувати галасливі посиденьки, але іноді випиваєте наодинці. У вас не буває сильного похмілля, але часто відчуваєте втому та пригніченість, що згодом стає звичним. Ви не залежите фізично, але алкоголь тихо впливає на ваш настрій, самопочуття та впевненість у собі.
Ви майже залежні?
Дайте відповідь на наступні питання:
- Чи плануєте ви, коли та що будете вживати?
- Чи крутяться думки про випивку у вашій голові, навіть коли ви не п’єте?
- Чи є алкоголь вашим головним методом подолання напруги, релаксації чи заохочення?
- Чи встановлюєте ви для себе правила вживання, які згодом ігноруєте?
- Чи приховували ви колись, скільки випили, або відчували збентеження через це?
- Чи робите ви перерви, почуваєтеся краще, а потім швидко повертаєтеся до колишніх звичок?
Якщо ви відповіли «так» хоча б на одне з цих питань, можливо, ваша звичка перетворилася на приховану проблему, і ви перебуваєте в омані контролю.
Мій шлях до тверезості
Я завжди багато випивала, вважаючи це ознакою жіночої самостійності. Після народження дітей алкоголь перетворився з елемента розваг на потрібну винагороду за важкий день. До 2017 року моя толерантність настільки зросла, що повна пляшка вина майже не давала про себе знати. Наступного ранку після випивки я відчувала не тільки втому, а й занепокоєння та відсутність впевненості.
Вирішальний момент настав, коли моя п’ятирічна дочка спитала, дивлячись на моє поранене обличчя: «Мамо, що трапилося?». У той момент я усвідомила, що ризикую навчити її, що алкоголь — це єдиний спосіб справлятися з негараздами та отримувати задоволення.
Я вирішила зробити 21-денну перерву і відчула себе чудово: відновився міцний сон, зникла тривога, з’явилося більше сил. Проте потім я знову зірвалася і швидко повернулася до колишніх доз. Це було виснажливо, і тоді я вирішила відмовитися назавжди.
Авторка рекомендує не сприймати відмову від алкоголю як безстроковий вирок, а розглядати це як експеримент. Спробуйте 90-денну паузу: оцініть свій стан (сон, енергійність, настрій) до і після, а потім вирішуйте, як діяти далі.
«Для мене свобода від випивки з кожним днем лише зростає. Незабаром мені виповниться 50, і я добре почуваюся та виглядаю краще, ніж у 30. У мене є енергія, здоров’я та впевненість, яка не потребує підтримки алкоголю», — робить висновок Сара Расбатч, яка перекваліфікувалася на консультантку зі здорового життя.
Поділитися