Які саме тілесні ознаки роблять чоловічий стан привабливим? В новому міжнародному вивченні науковці мали намір прояснити це за допомогою фотографій рентгенівської денситометрії та еволюційного моделювання. Отримані результати піддали сумніву відомий стереотип про перевагу сухорлявих та мускулистих чоловіків.
Обсяг жиру в тілі — один з аспектів, що визначають зовнішній вигляд людини та впливають на її принадність. У багатьох культурах цей показник тісно пов’язаний з уявленнями про здоров’я та здатність до розмноження. У чоловіків присутність помірної кількості жиру в поєднанні з розвиненою мускулатурою може свідчити про силу, життєву енергію, спроможність забезпечити ресурси та захист.
Вигляд тіла, котрий формується зокрема залежно від розподілу м’язів і запасів жиру, посилає ряд біологічних та соціальних сигналів потенційним партнерам, впливаючи на їх вибір. З погляду еволюції дуже малі та надмірні запаси жиру сприймаються як менш бажані, тому що можуть вказувати на зниження репродуктивної функції та погіршення здоров’я.
У ряді попередніх досліджень вчені розглядали взаємозв’язок між індексом маси тіла (ІМТ) чоловіків та їхньою привабливістю як супутників, але отримані результати були різними. Міжнародна група вчених з Китаю, США та Великої Британії поставила собі завдання з’ясувати, як жирові відкладення у чоловіків впливають на їхню фізичну привабливість. Їх статтю видав журнал Personality and Individual Differences.
В рамках роботи експерти спробували створити математичну модель, котра враховувала б вплив ІМТ на виживання та плодючість і дозволяла б передбачити ІМТ, ідеальний з точки зору еволюційної адаптованості. Отже, і найбільш принадний для можливих партнерів.
Також дослідники здійснили експеримент за участю 238 чоловіків та жінок. Добровольців набрали в університетах трьох країн — Китаю, Литви та Великої Британії. Їм показували 15 чорно-білих зображень чоловічих фігур, виконаних способом двохенергетичної рентгенівської абсорбціометрії (DXA), котрий застосовують для визначення щільності різних об’єктів. Наприклад, за його допомогою діагностують остеопороз та оцінюють склад тіла (відношення жирової та м’язової тканини).
Чоловіки на знімках мали різне співвідношення плечей до талії, показники ІМТ від 20,1 до 33,7 і відсоток жиру в тілі від 5,9% до 37,2%. Щоб уникнути впливу інших факторів, обличчя учасників зробили нечіткими, а за зображеннями не можна було визначити повний зріст. Знімки розмістили на картках, котрі учасники експерименту сортували за мірою привабливості.
В результаті найпривабливішими вважали чоловічі фігури з ІМТ від 23 до 27 (про надмірну вагу свідчить рівень від 25 до 30). Подібний діапазон, індекс маси тіла від 23,2 до 24,7 передбачала й еволюційна модель. Іншими словами, нормальні та трохи повні чоловіки подобалися більше, ніж сухорляві та м’язисті.
Цікаво, що найбільш значущим аспектом привабливості чоловічого тіла виявився відсоток жирової тканини. Найбільш бажаним респонденти, незалежно від країни, визнали помірний рівень у 13-14%, а зображення з дуже низькими та високими значеннями стабільно оцінювали гірше. Співвідношення плечей до талії теж впливало на привабливість, але ефект був набагато менш вираженим та стійким.
Отримані в дослідженні дані відрізняються від поширеної думки про те, що головні компоненти привабливості чоловічого тіла — це мускулистість і V-подібний торс. Однак варто пам’ятати, що в експерименті оцінювали чорно-білі знімки рентгенівської денситометрії, тоді як у реальному житті про привабливість судять на основі цілого набору різних факторів.
Поділитися